2-27/3199-2009 Про зобов'язання знести самочинно побудовану споруду, та зустрічні вимоги щодо визнання права власності на новостворене нерухоме майно – літній майданчик відпочинку - 13.07.2010 Прийняття

Заступник прокурора АР Крим в касаційному поданні просить скасувати рішення суду у повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням вимог Законів України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , ст. 331 ЦК України. Спірне майно є самочинно збудованим. Судом залишено поза увагою той факт, що у ОСОБА_7 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, тобто рішення суду не відповідає вимогам ст. 376 ЦК України. Рішення суду зачіпає інтереси Морської сільради, яка не була залучена до розгляду справи і до якої ОСОБА_7 не звернулася з заявою оформити право власності на спірне майно. Зазначене свідчить про відсутність спору між сторонами і про відсутність порушених прав ОСОБА_7.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Виконавчий комітет Морської сільської ради звернувся з позовом до відповідача та просив суд зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самочинну побудовану споруду, складену з бетонних колон та дерев'яного навісу розміром 20x4м., розташовану за адресою: с. Морське, вул. Лазурний берег, 15, також просив стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було самовільно, без одержання у встановленому законом порядку дозволу на будівництво, проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, здійснено самочинне будівництво за адресою: с. Морське, вул. Лазурний берег,15. В зв'язку з вказаним споруда підлягає зносу у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував та надав зустрічну позовну заяву до позивача по справі, та просить суд визнати за СПД ОСОБА_7 право власності па новостворене нерухоме майно - літній майданчик відпочинку по вул. Лазурний берег,15 у с.Морське м.Судака без подальшої здачі його до експлуатації.

Місцевий суд прийняв відмову від первісного позову та припинив провадження по справі в частині зобов'язання СПД ОСОБА_7 за власний рахунок знести самочинно побудовану споруду, складену з бетонних колон та дерев'яного навісу розміром 20x4м., розташовану за адресою: с.Морське, вул.Лазурний берег, 15, тому що відмова від позову є правом позивача та не приймати її до уваги у суду не має підстав.

Морська сільська рада рішенням від 04.1 1.2005 р. №455, на підставі рішення ГС АР Крим від 10.11.2003 р. по справі №2-22/11817-2003, надала позивачу за зустрічним позовом дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для організації літного майданчику відпочинку з виносною торгівлею та надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, розташованою за адресою: с.Морське, вул. Лазурний берег, 15.

Рішенням 2-ої сесії 5-ого скликання від 20.04.2006 р. №32, Морська сільська рала, розглянувши заяву СПД ОСОБА_7 про затвердження акту вибору земельної ділянки, матеріали узгодження місце розташування земельної ділянки для організації будівництва площадки відпочинку з виносною торгівлею, було узгоджено СПД ОСОБА_7 місце розташування земельної ділянки для організації будівництва площадки відпочинку з виносною торгівлею, за адресою: с. Морське, вул.. Лазурний берег, 15, на земельної ділянці площею 0,0300 га.

Також вказаним рішенням було надано згоду позивачу за зустрічним позовом на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду строком на 50 років, площею 0,0300 га. для організації будівництва площадки відпочинку з виносною торгівлею, за адресою: с. Морське, вул. Лазурний берег, 15.

Було складено проект землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду СПД ОСОБА_7. для організації будівництва площадки відпочинку з виносною торгівлею, за адресою: с. Морське, вул. Лазурний берег, 15.

Вказаний проект землеустрою був узгоджений висновками : Державної Азово-Чорноморської екоінспекції від 09.11.2007 р. №11/2586, міською СЕС від 23.04.04 р. №44, Рескомітетом по охороні культурної спадщини від 24.10.2006 р. №10904, відділом архітектури і містобудування від 16.02.2007 р. і №611/02-4-22 від 12.10.2006 р. та ГУЗР від 06.02.2008 р. №Д-3.

Відповідно до висновку №1994 від 11.12.2009 р. судово - технічної експертизи вбачається, що об'єкт - літня площадка відпочинку, що знаходиться за адресою: с.Морське, вул. Лазурний берег,15, відповідає чинним санітарно-технічним нормам і антисейсмічним заходам, пред'явленим для підприємств громадського харчування - кафе, відповідно до вимог Санітарних правил для підприємств громадського харчування.

Також зазначено, що процент готовності вказаної літньої площадки відпочинку складає 100%, а значить будівельні роботи виконані у повному обсязі. Площа вказаної літньої площадки складає 286 кв.м.

З огляду на встановлені обставини справи, касаційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на таке майно може бути визнано за особою, яка здійснила таке будівництво, за рішенням суду за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Стаття 125 Земельного кодексу України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї (Держакт, договір оренди) та державної реєстрації.

Місцевий суд в порушення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не дотримався вимог, що обставини справи щодо прав позивача на землю, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом не встановлено, що позивач у встановленому порядку отримав землю під самочинно побудовані об’єкти.

Судом також не встановлено, що між сторонами у справі є спір про право власності, що відповідач оспорює його право власності на нерухомість або відмовився його належним чином оформити за позивачем (ст. 392 ЦК України).

Позивач не позбавлений права через адмінсуд спонукати відповідача у встановленому порядку розглянути його документи і прийняти відповідне рішення, яке давало б підстави стверджувати про наявність спору про право.

Судовий порядок визнання прав власності на самочинне будівництво не повинен замінювати передбачений законом адміністративний порядок набуття прав на нерухомість, оскільки органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) межах і відповідно до законів України.

Крім цього, колегія зазначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів є однією зі складових порядку здійснення будівництва об’єктів нерухомості, передбаченого Законами України "Про містобудування", "Про архітектуру діяльність", "Про планування та забудову територій". Самочинно побудовані об’єкти також повинні були здаватися позивачем в експлуатацію. Будівництво повинно відповідати будівельним нормам і правилам, оскільки їх порушення може створювати небезпеку життю та здоров’ю фізичних осіб, публічним інтересам, правам інших осіб. Місцеві органи власті повинні приймати місцеві нормативні акти, що регулюють порядок визнання ними права власності на самочинно побудовані об’єкти.

Касаційне подання прокурора подано на підставі статті 107 Господарського процесуального кодексу України в інтересах держави в особі Морської сільської ради.

Повноваження сільських рад щодо розпорядження землями встановлені статтею 12 Земельного кодексу України. Даний спір зачіпає інтереси власника землі під самочинно збудованим об’єктом.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, що є підставою для його скасування та направлення справи на новий розгляд. Спір в даній

справі зачіпає права та інтереси Морської сільської ради. Під час нового розгляду справи сільську раду необхідно залучити до розгляду справи. Повно, об’єктивно встановити всі обставини справи та дослідити певні докази. В залежності від встановленого прийняти законне, обгрунтоване рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117-12 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) , Вищий господарський суд України,