16/197-09-5506 Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу - 13.07.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.01.2010 (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 (колегія суддів у складі: Балух В.С. - головуючий, судді Картере В.І. і Пироговський В.Т.), позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним; на територіальне відділення АМК покладено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) , "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Цивільного кодексу України (435-15) , Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 з подальшими змінами і доповненнями, далі –Правила користування електричною енергією), інших нормативно-правових актів названої Національної комісії, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку (затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (z0317-02) , далі - Методика), а також Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) виходили з доведеності і правомірності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким "залишити чинним" оспорюване рішення. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 7, 14, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 1, 2, 4, 12, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил користування електричною енергією, Методики, статей 33, 46 ГПК України.

Підприємством подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких воно зазначає про необґрунтованість доводів скаржника і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- до територіального відділення АМК надійшла заява ФОП ОСОБА_4, який орендує торговельну площу на території Підприємства, щодо можливих порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку ринку шляхом відключення від електропостачання торговельного павільйону, який орендує заявник на території ринку;

- територіальним відділенням з’ясовано, що ФОП ОСОБА_4 і ринком укладено договір від 27.04.2005 № 1366 щодо передачі майнових прав на користування павільйоном Г/П 11, розташованим на території ринку. Строк дії цього договору –до 27.04.2010, а згідно з додатком до нього ФОП ОСОБА_4 оплачує послуги з електропостачання на підставі наданих ринком рахунків згідно з показами електролічильника;

- на підставі умов, наведених у пунктах 5.2, 6.7 даного договору, Підприємство відмовилося від останнього, про що повідомило ФОП ОСОБА_4 листом, отриманим ним 13.04.2009, і з цієї дати договір вважається розірваним;

- ФОП ОСОБА_4 відмовився звільнити переданий йому в оренду павільйон, у зв’язку з чим його було від’єднано від споживання власної (Підприємства) споживчої електричної енергії;

- згідно з оспорюваним рішенням:

визнано, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ринку надання комунальних послуг, а саме - послуг забезпечення електропостачання у межах території Підприємства останнє у 2008 році –першому півріччі 2009 року займало монопольне становище з часткою, що перевищує 35%;

визнано, що дії Підприємства у вигляді відмови у забезпеченні електропостачанням торгового павільйону Г/П-11, розташованого на території ринку, шляхом припинення електропостачання з порушенням приписів чинного законодавства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання;

за вчинення порушення на Підприємство накладено штраф у сумі 17 000 грн.;

Підприємство зобов’язано припинити порушення, про що повідомити територіальне відділення АМК у двомісячний термін з дня отримання цього рішення;

- в обґрунтування свого висновку щодо монопольного (домінуючого) становища Підприємства на ринку комунальних послуг (послуг із забезпечення електропостачання господарюючих суб’єктів) територіальне відділення АМК посилалося на договір від 10.10.2008 № 714Ц "Про постачання електроенергії", укладений ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" і Підприємством, а також на лист ВАТ "ЕК "Одесаобленерго", в якому зазначено, що серед суб’єктів господарювання, які працюють на ринку, прямий договір про постачання електричної енергії укладено тільки з ТОВ "ВКФ "Хоббіт плюс", струмоприймачі якого приєднано до електричних мереж ринку. В іншому листі ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" також зазначало, що укладення прямих договорів на постачання електричної енергії можливе в порядку, передбаченому Правилами. Водночас територіальне відділення АМК зазначає, що укладення таких договорів може бути здійснено лише із значними витратами часу та коштів, що є бар’єром для їх укладання;

- у Підприємства відсутня ліцензія на постачання електричної енергії;

- Підприємством було подано до апеляційної інстанції копії рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2009 зі справи № 20/109-09-3319 за позовом Підприємства до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору, виселення та стягнення заборгованості і постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 з тієї ж справи, з яких вбачається, що під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_4 добровільно сплатив суму боргу Підприємству, а в частині вимог про виселення ФОП ОСОБА_4 з займаного приміщення в позові відмовлено, договір оренди визнано діючим, а відтак правовідносини сторін щодо оренди майна тривають "по теперішній час" (тобто на час розгляду даної справи апеляційною інстанцією).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про електроенергетику" діяльність з виробництва, передачі та постачання електроенергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією регулювання електроенергетики України окремо на кожний вид діяльності відповідно до Інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються названою Комісією.

Правилами користування електричною енергією визначено, що постачальником електроенергії є суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що Підприємство, не маючи ліцензії на постачання електричної енергії іншим суб’єктам господарювання, в тому числі ФОП ОСОБА_4, на час існування спірних правовідносин в даній справі взагалі не могло розглядатися як постачальник електричної енергії, зокрема й такий, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку.

У зв’язку з викладеним і припинення ним електропостачання іншому суб’єктові господарювання не може розцінюватися як протиправна дія; навпаки, протиправним було здійснення ним такого постачання без належної ліцензії.

За таких обставин не було підстав для кваліфікації дій Підприємства як порушення законодавства, в тому числі й за ознаками статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Що ж до ФОП ОСОБА_4, то, одержуючи електричну енергію від суб’єкта господарювання, який не мав ліцензії, а отже, й права на постачання електричної енергії (наявність чи відсутність такої ліцензії могла бути з’ясована ним, зокрема, при укладанні договору з Підприємством), він тим самим брав на себе ризик припинення відповідного постачання, не заснованого на законі.

З урахуванням наведеного підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 29.01.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 зі справи № 16/197-09-5506 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України –без задоволення.