Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Шевченківська районна у м. Києві рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання за територіальною громадою Шевченківського району в м. Києві, в особі Шевченківської районної у м. Києві ради, право власності на нежитлове приміщення (будинок) площею 280,9 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20; визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 653/653 (ra0653023-08) від 27.11.2008 року "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 року № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" в частині внесення нежитлового приміщення площею 280,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20 до комунальної власності міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі №30/87 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю. Визнано за територіальною громадою Шевченківського району в м. Києві, в особі Шевченківської районної у м. Києві ради право власності на нежитлове приміщення (будинок) площею 280,9 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 653/653 (ra0653023-08) від 27.11.2008 року "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 року № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.2001року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" в частині внесення нежитлового приміщення площею 280,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20 до комунальної власності міста Києва. Стягнуто з Київської міської ради на користь Шевченківської районної у м. Києві ради 25 500 грн. 00 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що прийняття Київською міською радою спірного рішення від 27.11.2008 року № 653/653 (ra0653023-08) , порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року у справі № 2а-957/07, було визнано нечинним рішення Київської міської ради № 267/928 (ra0267023-07) від 15.03.2007 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" в частині внесення нежитлового приміщення площею 280,9 кв. м, розташованого в будинку за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20 до комунальної власності м. Києва.

Не погоджуючиcь з рішенням суду, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, що Київська міська рада не передавала позивачу право розпоряджатись спірним приміщенням.

Відзив на касаційну скаргу не надано, представник позивача в судових засіданнях проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 06.07.2010 року оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарським судом, 27.11.2008 року Київською міською радою прийнято рішення № 653/653 (ra0653023-08) "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 року № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва", яким приміщення площею 280,9 кв. м, розташоване в будинку за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20 було внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Судом зазначено, що спірним рішенням порушено право власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, виходячи з наступного.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року по справі № 2а-957/07 за позовом КП "Київський туристичний інформцентр" до Київської міської ради, третя особа - Шевченківська районна в м. Києві рада, було визнано нечинним рішення Київської міської ради № 267/928 (ra0267023-07) від 15.03.2007 року "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" в частині внесення нежитлового приміщення площею 280,9 кв. м, розташованого в будинку за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 20 до комунальної власності м. Києва.

Зазначеною постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року у справі № 2а-957/07 було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 року "Про формування комунального майна м. Києва" будинок за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 20 передано до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Судом також зазначено, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року у справі № 2а-957/07 на даний час вступила в законну силу, а отже є обов'язковою для господарського суду щодо фактів, які нею встановлені.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, правомірність висновку Шевченківського районного суду м. Києва про те, що будинок за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 20 передано до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва є преюдиціальним фактом, що не підлягає доведенню при вирішенні даної справи.

Таким чином, як вбачається з наведеного вище, власником нежитлового приміщення (будинок) площею 280,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 20, є територіальна громада Шевченківського району м. Києва.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року у справі № 2а-957/07 було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 року "Про формування комунального майна м. Києва" будинок за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 20 передано до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Рішенням Київради від 30.01.2001 року N 162/1139 (ra0162023-01) "Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва", відповідно до ч. 5 ст. 140 Конституції України, п. 41 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", на виконання Указу Президента України "Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи" від 20 листопада 1998 року (1284/98) , з метою підвищення ефективності управління містом та зменшення витрат на його здійснення, вирішено утворити в місті Києві десять районів, у тому числі Шевченківський.

На виконання зазначеного рішення, рішенням Київської міської ради VIII сесії XXIII скликання від 27 квітня 2001 року N 280/1257 (ra0280023-01) "Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи" затверджено межі нових адміністративних районів м. Києва, визначені на плані-схемі (додаток N 1), описи меж нових адміністративних районів (додаток N 2) та плани зовнішніх меж нових адміністративних районів м. Києва (додаток N 2а).

Шевченківська районна у місті Києві рада була утворена Рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 року № 3/1437 (ra0003023-01) "Про районні у місті Києві ради".

На виконання рішення Київради від 06.09.2001 N 3/1437 (ra0003023-01) "Про районні у місті Києві ради" та з метою забезпечення проведення реорганізації районних у м. Києві рад, Київським міським Головою було винесено Розпорядження від 20.09.2001 року №1059-МГ "Про заходи щодо забезпечення проведення реорганізації районних у м. Києві рад".

Однак, зазначені обставини залишені господарським судом поза увагою.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі № 30/87 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.