13/55-08 Про стягнення збитків, спричинених пожежею - 13.07.2010 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ, Бершадського районного споживчого товариства про стягнення збитків у розмірі 257128,00 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідачів збитки, спричинені пожежею у розмірі 230799,89 грн. у частках, відповідно до встановленої судом вини кожного з відповідачів; стягнути з відповідача-1 безвідсоткову позику у сумі 24771,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2009 року (суддя Бенівський В.І.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року (судді: Зарудяна Л.О. –головуючий, Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) у справі №13/55-08 господарського суду Вінницької області у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення та постанову, господарські суди, зокрема, зазначили, що позивачем не надано доказів того, що майно, яке постраждало внаслідок пожежі, належало саме позивачу, а також кількість зазначеного майна. Також позивачем не доведено наявність у відповідача-1 обов'язку повернення позивачу безвідсоткових позик у повному розмірі, враховуючи, що на день розгляду спору договору оренди не припинились.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційної інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, що саме неналежним виконанням договорів оренди відповідачами, позивачу завдані збитки. Також заявник зазначає, що майно, яке знаходилось у приміщенні, що згоріло, належало його дружині, а отже і йому на підставі положень Сімейного кодексу України (2947-14) . Крім того, договори оренди є припиненими з дня пожежі, а отже саме з цього дня у позивача виникло право на повернення позичок.

Відповідач-2 надав відзив та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 28.02.2007 року між Підприємством "Універмаг" та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договори оренди №22 та №29, відповідно до яких позивачу в приміщенні магазину "Меркурій" надано торгову площу для здійснення торгівлі промисловими товарами з метою задоволення потреб населення.

Термін дії зазначених договорів з 01.03.2007 року по 31.12.2009 року.

Також судами зазначено, що сторонами укладено додатки до вказаних договорів оренди, відповідно до яких, у зв'язку з капітальним ремонтом в магазині "Меркурій", приватний підприємець, що орендує торгову площу в магазині "Меркурій" надає безвідсоткову позику на фінансування капітального ремонту. Підприємство "Універмаг" зобов'язується повертати позику в розмірі 50% щомісячної орендної плати до повного погашення позики. При розірванні договору підприємство "Універмаг" повертає залишок позики приватному підприємству.

Згідно зазначених додатків позивачем було надано відповідачу-1 позики у розмірі 8899 грн. та 15872 грн.

Також судами встановлено, що 05.01.2008 року в приміщенні торгівельного залу будівлі Універмагу "Меркурій" по вул. Червоноармійській, 4 виникла пожежа, внаслідок якої, за повідомленням позивача, йому було завдано збитків у розмірі 230799,89 грн., у зв'язку зі знищенням матеріальних цінностей, які належали позивачу та знаходились у вказаному приміщенні.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як зазначено судами, позивачем не доведено факт заподіяння йому збитків внаслідок пожежі, як і не обґрунтовано їх розмір.

Докази, подані позивачем в обґрунтування розміру збитків, зокрема, Акт перевірки заставного майна, яке знаходиться в Магазині "Меркурій", свідчать про належність майна ОСОБА_8.

Жодних доказів про належність Суб'єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_4 майна, яке знаходилось в магазині під час пожежі, позивачем не надано.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відокремленість майна означає, що суб'єкт господарювання має у своєму розпорядженні певне майно, яке належить виключно йому: воно відокремлене від майна засновників такого суб'єкта, а також від майна інших учасників господарських відносин. Правові форми, в яких виражається майнова відокремленість суб'єкта господарювання прямо вказані у частині 3 даної норми. До них відносяться право власності, право господарського відання, право оперативного управління. Ці речові права становлять основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність.

Отже, доводи позивача щодо того, що він є співвласником майна своєї дружини на підставі положень Сімейного кодексу України (2947-14) , суперечать правовим основам господарювання, визначеним Конституцією України (254к/96-ВР) , Господарським кодексом України (436-15) .

Також судами зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 безвідсоткової позики у сумі 24771,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджується часткове погашення відповідачем-1 зазначених позик у сумі 9060,00 грн. за договором №29 та у сумі 6624,00 грн. за договором №22; доказів розірвання договорів оренди №22 та №29 позивачем не надано.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Згідно статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.