Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання права на приватизацію державного майна, а саме: гідроспоруд ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області; зобов’язання відповідача розглянути питання щодо включення до переліків об’єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, гідроспоруди ставків з визначеними вище інвентарними номерами та адресами (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.03.2010 року та заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2010 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства ставковий фонд разом з гідроспорудами ставків був вилучений зі статутного капіталу ВАТ "Сквирасільрибгосп". Однак, позивач здійснив суттєве поліпшення гідроспоруд, на суму, що перевищує 25% вартості останніх, у зв’язку з чим, на підставі Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) , він набув право на приватизацію гідроспоруд шляхом викупу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року у справі №32/50 (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено повністю. Визнано за Відкритим акціонерним товариством "Сквирасільрибгосп" право на приватизацію державного майна, що знаходиться у нього в оренді, а саме: гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області. Зобов’язано Фонд державного майна України розглянути питання щодо включення до переліків об’єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Відкритого акціонерного товариства Сквирасільрибгосп" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що гідротехнічні споруди, що орендуються Позивачем, не відносяться до переліку об’єктів, які згідно зі статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації. Право позивача на приватизацію спірних об'єктів встановлено пунктом 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) .

Не погоджуючиcь з рішенням суду, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, спірні об'єкти було виключено з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Позивач надав відзив та просить рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарським судом, 22.02.2000 року позивач та Фонд державного майна по Київській області склали акт прийому-передачі державного майна ВАТ "Сквирасільрибгосп", згідно з яким позивач прийняв державне майно Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства вартістю 93 572,00 грн., до якого не увійшли водогосподарські об’єкти, що згідно з Інструктивним листом ФДМУ від 16.10.1998 року не підлягають приватизації, а саме: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водоспуски, водопостачальні та скидні канали.

22.11.2000 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області за № 5-25-11/3 приватизацію ВАТ "Сквирасільрибгосп" визнано завершеною.

03.12.2004 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області укладені договори оренди за №№ 120-123 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, на підставі яких позивачу в строкове платне користування були передані гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Судом встановлено, що договори оренди від 03.12.2004 року є чинними на момент розгляду справи.

Також судом зазначено, що 29.04.2005 року Фонд державного майна України прийняв наказ за № 1119, пунктами 7-10 якого виключено з переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об’єктів, що знаходяться на балансі Позивача, а саме: гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Судом встановлено, що позивач за згодою відповідача здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого на підставі договорів оренди від 03.12.2004 за №№ 120-123 індивідуально визначеного майна (гідротехнічних споруд), вартість яких більше ніж в п’ять разів перевищує залишкову вартість зазначених споруд.

19.08.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій повідомив про те, що ним проведене поліпшення основних засобів, що орендуються на підставі укладених з відповідачем у 2004 році договорів оренди, а Білоцерківським міським бюро технічної інвентаризації виготовлена необхідна документація, у зв’язку з чим позивач просить відповідача дозволити приватизацію об’єктів державної власності групи А.

22.09.2009 року відповідач повідомив позивача, що заява від 19.08.2009 року ним розглянута, проте наказом ФДМУ від 29.04.2005 № 1119 виключено з переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, гідроспоруди ставків, про приватизацію яких просить позивач.

Судом зазначено, що гідротехнічні споруди, що перебувають в оренді у Позивача, не є гідротехнічними захисними спорудами загальнодержавного значення Ці гідроспоруди ставків не знаходяться на водних об’єктах загальнодержавного значення, а забезпечують діяльність на штучно створених рибницьких та рибогосподарських ставках. До того ж, ці гідроспоруди не є захисними, а отже не відносяться до переліку об’єктів, які згідно зі ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації.

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як зазначено судом, відповідачем не наведено жодних обставин, які згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є підставою для відмови в приватизації.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про приватизацію об’єктів державної власності групи А є необґрунтованою, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо їх виконання, визначені Державної програмою приватизації на 2000 - 2002 роки, згідно з Законом України "Про державну програму приватизації" (1723-14) .

Пунктом 5 Державної програми встановлено, що класифікація об'єктів приватизації здійснюється з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми. Група А - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Розділом IX Державної програми встановлено способи та порядок приватизації, зокрема, об'єктів групи А (пункти 48-56 Програми).

Відповідно до пункту 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та цієї Програми.

У разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України (пункт 51 Програми).

Отже, зазначений спосіб приватизації застосовуються до об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації.

Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки Наказу Фонду державного майна України від 29.04.2005 року № 1119, пунктами 7-10 якого спірне майно виключено з переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено перелік об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до цього Закону. Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу (частина 1 статті 7 Закону).

Орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Частиною 4 статті 7 Закону встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 17.04.1998 р. N772 (z0400-98) (у редакції наказу Фонду державного майна України від 27.04.2004 р. N 848 (z0616-04) ) затверджено Порядок подання та розгляду заяви про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та заяви про приватизацію об'єктів груп А, Д та Ж

Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) і Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) .

Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, заяв про приватизацію об'єктів груп А, Д та Ж (далі - заяви). Форми заяв наведені в додатках 1, 2.

Однак, місцевим господарським судом не з'ясовано питання щодо звернення позивача з заявою про включення спірних об'єктів до переліку об'єктів групи А, що підлягають приватизації, в порядку встановленому чинним законодавством України.

Зазначені обставини судом залишені поза увагою.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року у справі № 32/50 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.