Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У лютому 2010 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства з вирощування риби ОСОБА_4 та Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання Фермерського господарства з вирощування риби ОСОБА_4 узгодити із позивачем технічну документацію із землеустрою в частині встановлення фактичних меж і площ земельної ділянки в натурі, площею 1, 5432 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, згідно розпорядження Голови Дергачівської районної державної адміністрації від 03.10.2006р. №706.

Одночасно з позовними вимогами позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області вчиняти будь –які дії, направлені на підготовку, оформлення, затвердження та укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 1, 5432 га із Фермерським господарством з вирощування риби ОСОБА_4, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, згідно розпорядження Голови Дергачівської районної державної адміністрації від 03.10.2006 р. № 706.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 1,0721 га, розташованої в смт. Мала Данилівка, Харківського району, що підтверджується Державним актом на право власності на цю ділянку, проте, Фермерського господарства з вирощування риби ОСОБА_4 розпочато підготовку технічної документації та оформлення договору земельної ділянки загальною площею 1, 5432 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, яка має спільні межі із земельною ділянкою позивача, без погодження цих меж.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2010 р. (суддя Светлічний Ю.В.) заборонено Дергачівській районній державній адміністрації вчиняти будь –які дії, направлені на підготовку, оформлення, затвердження та укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,5432 га із Фермерським господарством з вирощування риби ОСОБА_4

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку що невжиття заходів до забезпечення позову порушить права та інтереси позивача, а також утруднить і зробить неможливим виконання рішення у цій справі.

За апеляційною скаргою Фермерського господарства з вирощування риби ОСОБА_4 Харківський апеляційний господарський суд (судді: Шутенко І.А., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.), переглянувши ухвалу суду від 15.02.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.04.2010 р. залишив її без змін.

Фермерське господарство з вирощування риби ОСОБА_4 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції, в частині вжиття заходів забезпечення позову та постанову апеляційної інстанції від 16.04.2010р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Скаржник, зокрема, вказує на порушення судами приписів статей 42, 43, 47, 33, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність фактичних обставин, з якими він пов'язує застосування заявленого заходу забезпечення позову.

На думку скаржника, суди обох інстанцій не встановили, як невжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, не з'ясували, чи є взаємозв'язок між заходом до забезпечення позову та підставою позову.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога ФОП ОСОБА_5 до Фермерського господарства з вирощування риби ОСОБА_4 та Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання Фермерське господарство узгодити з позивачем технічну документацію із землеустрою в частині встановлення фактичних меж і площ земельної ділянки в натурі, площею 1, 5432 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, згідно розпорядження Голови Дергачівської районної державної адміністрації від 03.10.2006р. №706.

З метою забезпечення позову позивач просив заборонити Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області вчиняти будь –які дії, направлені на підготовку, оформлення, затвердження та укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 1, 5432 га із Фермерським господарством з вирощування риби ОСОБА_4, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, згідно розпорядження Голови Дергачівської районної державної адміністрації від 03.10.2006р. №706.

Суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Проте, колегія суддів визнає такий висновок неправомірним з огляду на наступне.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту наведеної норми, вбачається що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За приписами статті 67 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії

Зі змісту вказаних статей вбачається що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

Проте, задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суди обох інстанцій не врахували, що позовні вимоги у даній справі є немайновими і виконання рішення про зобов'язання відповідача узгодити із позивачем технічну документацію із землеустрою в частині встановлення фактичних меж і площ земельної ділянки в натурі, не залежить від вжиття заходів до забезпечення позову.

Не наведено судами обставин та доказів з огляду на які суди дійшли висновку про порушення прав заявника та існування реальної загрози їх порушення Дергачівською районною державною адміністрацією.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, не містить мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд дійшов висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

На вказані порушення також не звернув уваги і суд апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що оскаржувана у справі постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2010р. та ухвала господарського суду Харківської області від 15.02.2010р. в частині забезпечення позову прийняті з порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2010р. у справі №47/68-10 та ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2010р. в частині вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

Матеріали справи направити до господарського суду Харківської області для здійснення судового провадження.

Касаційну скаргу задовольнити.

постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) касаційному оскарженню не підлягає.