Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Разводової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Рівненської обласної ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року

у справі № 3/143

господарського суду Рівненської області

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави

в особі Національної академії наук України

до відповідачів

1. Рівненської обласної ради

2. Рівненської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача Київський університет права

про визнання права власності

позивача - Подлящук О.П., Баришевська В.В.

відповідачів- 1. не з'явився

2. не з'явився

третьої особи - Михайленко О.В.

прокуратури - Гаврилова Ю.Ю.

У серпні 2009 року Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київського університету права про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року у справі № 3/143 (суддя Ю.Мамченко) позов Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України до відповідачів: 1) - Рівненської обласної ради; 2) - Рівненської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київського університету права про визнання права власності залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2010 року (судді Новосад Д., Михайлюк О., Кордюк Г.) зі справи № 3/143 ухвалу господарського суду Рівненської області від 24.11.09 у справі № 3/143 скасувано, справу передано на розгляд господарського суду Рівненської області.

Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2010 року Рівненська обласна рада звернулась з касаційною скаргою, в якій просить в постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2010 року скасувати а ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги Рівненська обласна рада обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся з позовом до суду на підставі положення ч. 2 ст. 19, п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 20, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ч. 1 ст. 29 ГПК України, якими передбачено право прокурора на представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, передбачених законом, а також конкретизовано такі випадки.

Рівненська обласна рада у своїй касаційній скарзі посилається на Рішення Конституційного суду України від 08.04.99 (v003p710-99) у справі № 1-1/99, та при цьому зазначає, що, згідно п.п. 1, 4, 8 Статуту позивача, а також ст.ст. 1, 3, Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України", Національна академія наук України є самостійним суб’єктом господарювання в розумінні ст. 55 ГК України, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, тому прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеним твердженням відповідача не погоджується з огляду на наступне, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 (v003p710-99) у справі № 1-1/99 під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України (254к/96-ВР) повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави"є оціночним поняттям, у зв’язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає у чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні владні функції у спірних відносинах. Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах"означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Підставою представництва, відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій ( бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу на пріоритетність такої ознаки, як "порушення або загроза порушення інтересів держави"при вирішенні питання представництва прокурором інтересів держави в суді, в тому числі шляхом звернення з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Заступником прокурора Рівненської області при заявленні позову в інтересах Національної Академії Наук України, вірно звернено увагу на норми ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", ст. 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", ст. 4 Статуту Національної академії наук України, з системного аналізу яких вбачається, що саме Національна академія наук України законодавчо визначена суб’єктом реалізації прав держави, як власника об’єктів державної власності, які передані в її безстрокове безоплатне користування, тобто виконує функції держави, як власника цих об’єктів, пов’язані з ефективним використанням та розпорядженням ними в межах, визначених законодавством, з метою задоволення суспільних потреб.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми матеріального права, а також на те, що згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.99 (v003p710-99) у справі № 1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, колегія суддів дійшла висновку, що Національна академія наук України, як суб’єкт управління державної власності, відноситься до органів, які уповноважені державою здійснювати владні функції, а саме управляти об'єктами державної власності.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Рівненської обласної ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2010 року зі справи № 3/143 залишити без змін.

3. постанова касаційному оскарженню не підлягає.