Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ялтинська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки" про розірвання договору оренди земельної ділянки, розташованої по вул.Щорса в районі будинку №17 в м. Ялта, площею 1,25 га, зареєстрованого у Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів 14 червня 2005 року за № 040502100084; розірвання договору оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Лукомського, в районі будинку №21 в м. Ялта, площею 0,1га, зареєстрованого в Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів 14 червня 2005 року за № 040502100085.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує вимоги чинного законодавства та умови договорів оренди, у зв’язку з чим 29.01.2009 року рішенням Ялтинської міської ради скасовані раніше прийняті рішення, якими відповідачеві надавались на праві оренди земельні ділянки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009 року (суддя Гаврилюк М.П.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року (судді: Гоголь Ю.М. –головуючий, Волков К.В., Гонтар В.І.) у справі №2-5/2062-2009 п озов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Щорса в районі будинку №17 в м. Ялта, площею 1,25 га, зареєстрованого у Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів 14 червня 2005 року за № 040502100084 та укладеного між Ялтинською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки". Розірвано договір оренди земельної ділянки, розміщеної по вул. Лукомського, в районі будинку № 21 в м. Ялта, площею 0,1 га, зареєстрованого у Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів 14 червня 2005 року за № 040502100085 та укладеного між Ялтинською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки". Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки" в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя 85, 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що в ідповідачем, в порушення умов договору оренди, не надано доказів освоєння земельних ділянок, наданих йому у користування, у строки, передбачені договором.

Не погоджуючиcь з постановою суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Кримський Міжнародний Центр Сайсмобезпеки" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 10, 16, 149 Земельного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами, рішенням №227 22-ої сесії Ялтинської міської ради 24-го скликання від 30.07.2004 року Закритому акціонерному товариству "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки" надані в оренду земельні ділянки площею 1,25 га та 0,1 га для розміщення та обслуговування об’єктів позабюджетного регіонального центру сейсмобезпеки та розміщення і обслуговування сейсмолабораторії за адресою: м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку №17 в м. Ялта та по вул. Лукомського, в районі будинку № 21 в м. Ялта.

Судами також встановлено, що 26.01.2005 року, на виконання зазначеного рішення, між Ялтинською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки" (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок, за умовами яких відповідач надає, а позивач приймає в оренду земельні ділянки "землі досліджень та розробок", розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Щорса, в районі будинку № 17 та по вул. Лукомського, в районі будинку № 21 в м. Ялта.

Пунктами 2.1 договорів визначено, що в оренду передаються земельна ділянка загальною площею 1,25 га у тому числі по угіддям: 1,25 - "землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі", у тому числі "зелені насадження загального користування" та земельна ділянка, загальною площею 0, 1 га, у тому числі по угіддям: 0, 1 га –"забудовані землі", у тому числі "з трьома та більше поверхами".

Договори оренди укладені строком на 10 років.

Згідно пунктом 5.2 договорів, цільове призначення земельної ділянки –землі досліджень та розробок.

Надання земельних ділянок в оренду здійснюється згідно розробленому проекту відводу земельної ділянки (пункт 6.2 договорів).

Судами також зазначено, що пунктом 6.5 договорів встановлено строк освоєння земельних ділянок, а саме - 2 роки з моменту укладення договорів і їх державної реєстрації. У випадку не освоєння земельних ділянок у вказані строки або використання їх не за цільовим призначенням договори розривається у порядку, встановленому діючим законодавством.

Пунктом 12.4.1 договорів сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання у випадку не освоєння земельної ділянки протягом 2 років.

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 938 від 23 червня 2005 року дозволено ЗАТ "Кримський міжнародний Центр Сейсмобезпеки" виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва комплексу об’єктів внебюджетного регіонального центру сейсмобезпеки по вул.Щорса, в районі будинку №17 та сейсмолабораторії по вул. Лукомського, в районі будинку № 21 у м. Ялті; позивача зобов’язано отримати в УДА архітектурно-планувальне завдання, розробити проект та узгодити з УДА та усіма заінтересованими службами міста, дозвіл на будівництво отримати у встановленому законом порядку.

Рішенням Ялтинської міської ради № 41 від 20.07.2007 року "Про внесення змін в рішення № 277 22-ої сесії Ялтинської міської ради 24-го скликання від 30.07.2004 року" внесені зміни у п.5 рішення № 277 22-ої сесії Ялтинської міської ради 24-го скликання від 30.07.2004 року в частині зміни строку освоєння земельної ділянки, виклавши його в наступній редакції: "Строк освоєння земельної ділянки 3 роки".

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що відповідачем у передбачений трьохрічних строк освоєння земельної ділянки не виконано.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 105 Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання).

Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону визначені істотні умови договору оренди, якими є:об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина 3 статті 15 Закону).

Згідно статті 25 Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Пунктом 9.3.2 договорів оренди передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця, узгодженою додатковою угодою сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити в установленому порядку будівлі та споруди, закладати насадження без зміни цільового призначення землі.

Однак, судами залишено поза увагою доводи відповідача про те, що останнім неодноразово звертався до позивача з проханням надати відповідні погодження у зв'язку з освоєнням наданої земельної ділянки.

Відповідно до статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Порядок зміни і розірвання господарських договорів закріплено статтею 188 вказаного Кодексу, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Пунктом 12.5 спірних договорів оренди передбачено, що сторони згодні з тим, що дострокове розірвання договору можливе лише при умові письмового попередження зацікавленої сторони не пізніше ніж за два місяці.

Проте, зазначені обставини судами не досліджувались, зокрема, щодо дотримання позивачем порядку розірвання договору, встановленому Господарським кодексом України (436-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) та спірними договорами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, зазначені норми чинного законодавства судами до уваги прийняті не були.

Враховуючи викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Кримський Міжнародний Центр Сейсмобезпеки" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року у справі № 2-5/2062-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.