Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В. Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Тхорик С.М.

прокурор: Гаврилова Ю.Ю.

від третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010р.

у справі № 11/309 Господарського суду м. Києва

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення від 28.08.2008р. №181/181,

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. № 181/181.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.12.2009р. (суддя Ю.М.Смирнова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010р. (судді: В.А.Корсак, Н.М.Коршун, П.В.Авдеєв) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, заступник прокурора м. Києва вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свою вимогу заступник прокурора м. Києва мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі його представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

28.08.2008р. відповідачем –Київською міською радою було прийнято рішення № 181/181 (ra0181023-08) "Про передачу громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва", яким затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об'єкта містобудування "Розміщення житлових будинків, господарських будівель і споруд у провулку Бастіонному Печерського району м. Києва"; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із категорії багатоповерхової житлової забудови та перевести за функціональним призначенням до території садибної забудови (п. 1, 2); затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва; передано громадянину ОСОБА_3, за умови виконання пункту 6 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,09га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Згідно ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Правила щодо предмету регулювання господарських правовідносин встановлено ст. 1 ГК України, згідно якої цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель визначені ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно п. а) ч. 1 якої до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом : проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Як вже було зазначено, прокурором подано позов в інтересах позивача - Державного комітету України із земельних ресурсів.

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставин щодо того, які суб’єктивні права та інтереси позивача - Державного комітету України із земельних ресурсів, що підлягають захисту господарським судом, порушено відповідачем та чи є спірні правовідносини господарськими.

Крім того, господарським судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено громадянина ОСОБА_3

Проте, господарським судом не досліджено та не дано правової оцінки обставинам щодо можливої участі у даному спорі громадянина ОСОБА_3

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010р. у справі № 11/309 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.