Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

У жовтні 2009 року заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити дії –зобов’язати ФОП ОСОБА_4 внести зміни у договір оренди земельної ділянки від 15.08.2002 року №92 шляхом укладення додаткового договору про збільшення розміру орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2008 року, розмір якої становить 29289, 42 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.12.2009 року (суддя Крейбух О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. у справі №12/155 (судді: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк О.М., Кравчук Н.М.) у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що невірно було обрано спосіб захисту порушених прав, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, оскільки зазначеними нормами ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) не встановлено такого способу захисту, як зобов'язання однієї сторони правовідносин внести зміни до правочину.

В касаційній скарзі Рівненської міської ради ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, яким зобов’язати ФОП ОСОБА_4 внести зміни у договір оренди земельної ділянки від 15.08.2002 року №92 в частині встановлення орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2008 року у розмірі 30562, 87 грн.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного .

Як видно із матеріалів справи господарськими судами було визнано встановленим, що 15.08.2002р. між Рівненською міською радою та підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки №92, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Рівненської міської ради від 26.06.2002р. № 27, передає, а орендар приймає у оренду земельну ділянку за рахунок забудованих земель міста строком на 49 років загальною площею 388 кв.м на вулиці Чорновола (в районі Басівкутського озера) в м. Рівне для будівництва та обслуговування кафетерію. Договір зареєстровано Рівненським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 15.08.2002р. за №92.

Рішенням Рівненської міської ради від 25.01.2008р. №1334 було внесено зміни до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, згідно з яким орендна плата за земельні ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку на земельну ділянку певного функціонального призначення і місцезнаходження. Мінімальна величина орендної плати встановлюється на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, максимальний розмір не може перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Управління земельних відносин Рівненської міської ради листом від 23.06.2008р. №1178, керуючись рішенням Рівненської міської ради від 25.01.2008р. № 1334, повідомило підприємця ОСОБА_4 про необхідність явки в управління земельних ресурсів для перерахунку розміру орендної плати та в управління земельних відносин для укладення додаткової угоди до договору оренди, який останнім залишено без реагування.

07 липня 2009 року Рівненською міською радою листом №879 було направлено підприємцю ОСОБА_4 додатковий договір від 03.07.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2002 року №92, яким передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 254690,57 грн. станом на 01 січня 2008 року, а розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 29289,42 грн.

Також, проектом додаткового договору передбачено, що орендар зобов’язується вносити орендну плату за новими ставками з 01 січня 2008 року.

Оскільки відповідач не відповів на вказані пропозиції, заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до Фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання останнього внести зміни у договір оренди земельної ділянки від 15.08.2002 року №92 шляхом укладення додаткового договору про збільшення розміру орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2008 року.

Враховуючи те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 21.10.2009р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року у справі №11/143, позов підприємця ОСОБА_4 було задоволено та розірвано договір оренди земельної ділянки, укладеного 15 серпня 2002р. між Рівненською міською радою та ФОП ОСОБА_4 з тих підстав, що підприємець продав об’єкт нерухомості та не бажає надалі користуватись даною земельною ділянкою, тому суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, оскільки вказаний правочин припинив свою дію, тому до нього не може бути внесено жодних змін.

Крім того вказані рішення судів попередніх інстанцій було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2010р. у справі №11/143.

Оскільки суди попередніх інстанцій всебічно, об'єктивно і повно встановили обставини, цим обставинам справи надали правильну юридичну оцінку згідно діючого законодавства, застосували правильно норми матеріального та процесуального законодавства при прийнятті рішень, тому Вищий господарський суд України визнає постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції обґрунтованими і законними, які не можуть бути скасованими.

За таких обставин касаційна скарга не може бути задоволена.

Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) дана постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Рівненської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року у справі №12/155 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року у справі №12/155 залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.