Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 р. у справі №13/3185 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. (судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В., Корсакова Г.В.) у позові Приватного підприємця ОСОБА_4 до Уманської районної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку та спонукання до вчинення дій відмовлено.

У касаційній скарзі ПП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. у справі №13/3185 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нормами ст.ст. 377 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено обов'язковий перехід права оренди земельної ділянки у разі переходу права власності на будівлю і споруду.

До Вищого господарського суду України від третьої особи у даній справі надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому третя особа просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. у справі №13/3185 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судоми першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею, розташованою на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю) 528 км+600 м праворуч і територією, яка необхідна для обслуговування будівлі і проїзду до неї, та про зобов'язання відповідача оформити це право шляхом прийняття рішення про видачу державного акта на земельну ділянку 1,5370 га.

19.01.2010 р. позивачем подано заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати за ним право користування земельною ділянкою 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею та спонукати відповідача розглянути на сесії подане позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею, розташованою на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч, та територією, яка необхідна для обслуговування будівлі і проїзду до неї.

Позовні вимоги обґрунтовано набуттям права власності на спірне нежитлове приміщення внаслідок придбання у колишніх членів КСП "Полянецьке" майнових паїв.

09.07.2008 р. позивач отримав видане виконкомом Полянецької сільської ради свідоцтво серія ЯЯЯ №548481 про право власності на придбане у колишніх власників майнових паїв нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1684,6 кв.м, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч. Проте, у зв'язку із втратою вказаного вище свідоцтва від 09.07.2008 р. ЯЯЯ №548481, 03.04.2009 р. виконкомом Полянецької сільської ради позивачу було видано дублікат свідоцтва САС №2891661 про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1684,6 кв.м, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч.

03.04.2009 р. Уманським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за позивачем право приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км+600 м праворуч.

У відповідь на звернення позивача щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою площею 1,5370 га, необхідної для експлуатації та обслуговування придбаної будівлі, відповідач повідомив, що ним укладено договір оренди землі строком на 25 років з Товариством з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", а тому позивач, як зацікавлена у вилученні земельної ділянки особа, в силу ст. 151 Земельного кодексу України зобов'язаний особисто погодити питання землекористування з землекористувачем - ТОВ "Полянецьке", шляхом подання останньому відповідної заяви (клопотання), після чого надати в районну державну адміністрацію нотаріально засвідчену письмову згоду землекористувача.

В зв'язку з відмовою позивачу в позові до ТОВ "Полянецьке" про спонукання надати нотаріально посвідчене погодження на зменшення площі орендованої останнім земельної ділянки рішенням господарського суду Черкаської області від 07.09.2009 р. у справі №07/1862 та ухиленням (на думку позивача) Уманської районної державної адміністрації від вирішення питання видачі позивачу державного акта на право користування земельною ділянкою, ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського сулу Черкаської області з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивач набув право власності на будівлю внаслідок придбання майнових паїв у громадян –колишніх членів КСП "Полянецьке", у яких спірна земельна ділянка не перебувала ні у власності, ні у користуванні; по-друге, спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ "Полянецьке" згідно з договором оренди від 04.12.2003 р., укладеним між відповідачем і третьою особою строком на 25 років, а відповідно до ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом; по-третє, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) Уманська районна державна адміністрація є розпорядником від імені держави земельних ділянок за межами населених пунктів (до яких відноситься і спірна земельна ділянка), у зв'язку з чим затверджені Полянецькою сільрадою документи про проект розподілу землі не є належними доказами у справі; по-четверте, позивач не довів необхідність надання в користування земельної ділянки площею 1,53 га для обслуговування споруди площею 0,18 га; по-п'яте, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, не зазначено яке саме його право порушено і ким.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання права користування земельною ділянкою площею 1,5370 га під придбаною спорудою законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України щодо переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи; та переходу права користування земельною ділянкою у разі набуття права власності на об'єкти, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Господарськими судами встановлено, що позивач набув право власності на будівлю, розташовану за межами населеного пункту, внаслідок придбання майнових паїв у громадян –колишніх членів КСП "Полянецьке".

Господарськими судами також встановлено, що позивач не надав доказів та не довів, що на момент набуття ним права власності на будівлю земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, перебувала у власності чи користуванні попередніх власників будівлі (не надав доказів наявності у громадян, які продали йому майнові паї, права власності чи права користування спірною земельною ділянкою).

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і позивачем не заперечується, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ "Полянецьке" на підставі договору оренди від 04.02.2003 р., укладеного між Уманською районною державною адміністрацією та третьою особою строком на 25 років.

Відповідно до ч.2-4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Визнання права –це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права щодо наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і, відповідно, наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.

Господарськими судами встановлено, і представниками сторін не заперечується, що між сторонами відсутні відносини з користування земельною ділянкою площею 1,5370 га, які виникли з договору чи закону.

Крім того, позивачем не доведено необхідність надання в користування земельної ділянки площею 1,53 га для обслуговування споруди площею 0,18 га, як і не надано доказів наявності перешкод у використанні придбаного майна.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. у справі №13/3185 у частині позовних вимог про визнання права користування земельною ділянкою площею 1,5370 га не вбачається.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Уманської районної державної адміністрації розглянути на сесії подане позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею, розташованою на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч, та територією, яка необхідна для обслуговування будівлі і проїзду до неї, слід зазначити наступне.

При вирішенні спору в цій частині, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що нормою ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема, це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, судами попередніх інстанцій, враховуючи дію норм ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на суб'єктний склад сторін, не були визначені фактичні правовідносини сторін у справі і предмет спору між ними, внаслідок чого вирішено по суті спір в адміністративній справі, адже аналіз суб'єктного складу спору та характер правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

За таких обставин, ухвалені у справі судові акти в частині вирішення по суті і відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Уманської районної державної адміністрації розглянути на сесії подане позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею, розташованою на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч, та територією, яка необхідна для обслуговування будівлі і проїзду до неї, підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах).

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 (v008p710-10) визначення у ч.3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч.2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. у справі №13/3185 господарського суду Черкаської області та рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 р. скасувати в частині позовних вимог про спонукання відповідача розглянути на сесії подане позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га. В цій частині провадження у справі припинити.

В решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. у справі №13/3185 залишити без змін.