Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.02.2010 р. у справі №10/184-ПН-09 (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. (судді: Антонік С.Г., Мойсеєнко Т.В., Шевченко Т.М.), позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Херсонської міської ради задоволено. Зобов’язано ПП ОСОБА_4 знести самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, ковш Склотари, а саме: двоповерхову адміністративну будівлю, загальною площею 95,2 м2, що позначена на плані літерою "А" та складається з першого поверху - коридору загальною площею 16,8 м2, кабінету загальною площею 17,6 м2, вагової загальною площею 17,6 м2; другого поверху - коридору загальною площею 7,9 м2, кабінету загальною площею 19,4 м2; сходів загальною площею 1 м2; навісу площею 50 м2, що позначений на плані літерою "Б"; господарську будівлю, загальною площею 29,4 м2, що позначена на плані літерою "В"; сторожку, площею 6,3 м2, що позначена на плані літерою "Г"; металевих воріт №1 площею 12 м2 та металевих воріт №2 площею 12 м2 на користь Херсонської міської ради. У задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 09.02.2010 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі №10/184-ПН-09 і відмовити у задоволенні позову Херсонському міжрайонному природоохоронному прокурору, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 376 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 2, 22, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор може звертатися з позовами до суду не інакше як в інтересах держави, а здійснене позивачем самочинне будівництво інтересів держави не зачіпає, оскільки будівлі знаходяться на території земельної ділянки, що знаходиться у власності територіальної громади.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

06.12.2002 р. на підставі рішення міської ради від 14.06.2002р. №26 між Херсонською міською радою та ПП ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у м. Херсоні, в районі ковша Склотари, площею 0,6000 га. Земельна ділянка надана в оренду під розміщення причалу та майданчика з прийому та перевантаження сипучих матеріалів. Строк дії договору сторони встановили у 20 років.

18.12.2002 р. вказаний договір оренди був зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №1312.

09.12.2002р. земельна ділянка була передана відповідачу на підставі акту приймання-передачі.

19.10.2009р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області під час здійснення перевірки ПП ОСОБА_4 щодо виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами було встановлено, що відповідачем було самовільно збудовано будівлі адміністративного призначення, склад, сторожку, берегове укріплення, вагову, навіс площею 50 кв.м, металеві ворота, огорожі без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, (про що складено акт перевірки від 19.10.2009 р.).

У зв’язку з наведеним, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Херсонської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області з позовом до ПП ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованих будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням інтересів держави в особі Херсонської міської ради (яка здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту) і Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (яка здійснює державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури) внаслідок здійснення відповідачем самочинного будівництва будівель і споруд на орендованій земельній ділянці, які відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України підлягають знесенню у разі якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно або якщо це порушує права інших осіб.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, здійснене відповідачем будівництво нерухомого майна без відповідних дозволів є самочинним, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України відповідач не набуває права власності на нього; по-друге, самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади згідно Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки; по-третє, вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави, в особі якої у даному спорі виступає Херсонська міська рада.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення позову, пред'явленого прокурором в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, законними і обґрунтованими.

Відповідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до наведеної норми будівництво не є самочинним, якщо земельна ділянка відведена для будівництва, наявний належно оформлений дозвіл на забудову та належно затверджений проект.

Законодавцем у вказаній нормі закріплено загальне правило, згідно з яким у особи, яка здійснила самочинне будівництво, не виникає право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а настають негативні наслідки у вигляді обов'язку знесення такої будівлі (споруди) особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт здійснення відповідачем самочинного будівництва.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" особи, винні у: недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього, - несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством, тобто ст. 376 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку зі знаходженням самочинно збудованих об'єктів на земельній ділянці, що знаходиться у власності територіальної громади, права та інтереси держави не було порушено, у зв'язку з чим у прокурора не було підстав для звернення з позовом в інтересах держави, не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, в тому числі за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурором в позовній заяві визначено в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту.

Зокрема, згідно зі ст.ст. 14, 121 Конституції України, ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. На прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

В особі держави виступає Херсонська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про планування та забудову територій" планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади згідно Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради є законним та відповідає приписам статті 361 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави, в особі якої у даному спорі виступає Херсонська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Доводи касаційної скарги про неправомірне посилання господарським судом першої інстанції в рішенні на ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" в редакції, яка вже не діяла на час прийняття рішення суду, не спростовують висновків господарських судів, оскільки помилкове викладення господарським судом тексту ст. 24 вищенаведеного закону в редакції, що вже не діяла на час вирішення справи, не призвела до прийняття неправильного рішення суду.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі №10/184-ПН-09 не вбачається.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. №8-рп/2010 (v008p710-10) визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі №10/184-ПН-09 господарського суду Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі №10/184-ПН-09 —без змін.