Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У вересні 2009 р. Приватне підприємство "Л" Транс" (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (далі –Підприємець) 3% річних від суми заборгованості у розмірі 464,40 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 249,76 грн., 13 674,00 грн. у якості відшкодування збитків та 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) , обґрунтовувало тим, що:

– рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2009 р. у справі № 03/620, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 р., на його користь з Підприємця було стягнуто 20 640,00 грн. боргу, проте Підприємець вказаного боргу не сплатив, у зв'язку з чим також має сплатити 3% річних та збитки від інфляції, нараховані на відповідний розмір боргу;

– під час судового розгляду справи № 03/620 господарського суду Черкаської області збільшився офіційний курс долара США, у зв'язку з чим воно зазнало збитків, так як судовим рішенням по вказаній справі на його користь з Підприємця було стягнуто заборгованість за договором-заявкою № 37 від 14.04.2008 р., розраховану, виходячи з курсу долара США, який існував на момент подачі позовної заяви;

– у зв'язку з несплатою Підприємцем боргу воно зверталось за правовою допомогою до адвоката, який представляв його інтереси під час розгляду справи № 03/620 господарського суду Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.11.2009 р. (суддя Грачов В.М.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: на його користь з Підприємця стягнуто 3% річних від суми заборгованості у розмірі 464,40 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2 249,76 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме –про стягнення на його користь з Підприємця 13 674,00 грн. у якості відшкодування збитків та 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката –відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. (колегія суддів: Разіна Т.І., Фаловська І.М., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду Черкаської області від 23.11.2009 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог Підприємства вказані судові акти прийняті з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства вказані рішення та постанова мотивовані тим, що відповідні вимоги Підприємства не ґрунтуються на положеннях законодавства України.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. і рішення господарського суду Черкаської області від 23.11.2009 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити його відповідні позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на ст. ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, а також тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних частин судових актів дійшли до неправильних висновків.

Підприємець не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови у частині, яка оскаржується Підприємством, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо позовних вимог Підприємства про стягнення на його користь з Підприємця 13 674,00 грн. у якості відшкодування збитків.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2009 р. у справі № 03/620, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 р., на користь Підприємства з Підприємця було стягнуто 20 640,00 грн. боргу за договором-заявкою № 37 від 14.04.2008 р., виходячи з виставленого Підприємством Підприємцю рахунку-фактури № 1-000000251 від 25.04.2008 р. та акту здачі-прийняття виконаних робіт № 1-000000251 від 25.04.2008 р. на вказану суму, яка була розрахована згідно офіційного курсу долару США Національного Банку України станом на 25.04.2008 р.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою та другою ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Підприємець був зобов'язаний сплатити Підприємству за надані за договором-заявкою № 37 від 14.04.2008 р. послуги суму грошових коштів, визначену у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, у гривнях на день платежу, тобто у розмірі 20 640,00 грн., який зазначено у рахунку-фактури № 1-000000251 від 25.04.2008 р. та акту здачі-прийняття виконаних робіт № 1-000000251 від 25.04.2008 р., про що правильно вказав апеляційний господарський суд.

Частиною другою ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, зміна курсу долару США під час розгляду справи № 03/620 господарського суду Черкаської області не призвела до завдання Підприємцем збитків Підприємству, оскільки не вплинула на розмір грошових зобов'язань першого перед другим (20 640,00 грн.) за договором-заявкою № 37 від 14.04.2008 р., з урахуванням рахунку-фактури № 1-000000251 від 25.04.2008 р. та акту здачі-прийнятті виконаних робіт № 1-000000251 від 25.04.2008 р.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правильно відмовили Підприємству у задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь з Підприємця 13 674,00 грн. у якості відшкодування збитків.

Щодо позовних вимог Підприємства про стягнення на його користь з Підприємця 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, під час розгляду справи № 03/620 господарського суду Черкаської області Підприємство користувалось послугами адвоката, за які сплатило 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною п'ятою ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача, при відмові в позові –на позивача, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З вказаних норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) випливає, що оплата послуг адвоката включається до складу судових витрат по конкретній справі, та підлягає покладенню на позивача або відповідача, в залежності від результату розгляду позову, саме під час розгляду цієї справи.

Таким чином, сума, яка була сплачена Підприємством адвокату під час надання ним послуг при розгляді справи № 03/620 господарського суду Черкаської області мала бути включена до складу судових витрат та стягнута на користь Підприємства з Підприємця у межах вказаної, а не даної (№ 12/2439 господарського суду Черкаської області) справи, про що правильно зазначили господарські суди першої та другої інстанцій.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Підприємству було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь з Підприємця 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування у відповідній часитні не вбачається.

Згідно зі ст. ст. 125 і 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Л" Транс" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. у справі № 12/2439 господарського суду Черкаської області –без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.