Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Малетича М.М., Мамонтової М.М.,

за участю представника відповідача –Харченка Р.М. дов. № 39/10 від 17.03.2010 року,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Упрагропром" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30 квітня 2010 року у справі господарського суду Донецької області за позовом ТОВ "Упрагропром" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції, третя особа –приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Морозов Є.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У березні 2010 року ТОВ "Упрагропром" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та за участі третьої особи –приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Морозова Є.В. про визнання вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. виконавчого напису від 5 лютого 2010 року №773 таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява прийнята до провадження.

24 березня 2010 року позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі розрахункові рахунки ДОД "Райффайзен Банк Аваль" та на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 квітня 2010 року позивачу було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ТОВ "Упрагропром" оскаржило її до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30 квітня 2010 року ТОВ "Упрагропром" відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Ухвала мотивована тим, що процесуальним законом не передбачено можливості оскарження ухвал про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Упрагропром" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальна норма статті 129 Конституції України гарантує забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Водночас вбачається, що порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , нормами якого, зокрема, визначено конкретні випадки можливості оскарження тих чи інших процесуальних документів суду.

Крім того, у відповідності з положеннями ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.

Так, згідно змісту ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку лише у випадках, передбачених ГПК України (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виносячи ухвалу від 20 квітня 2010 року господарський суд першої інстанції керувався положеннями ст. 66, 67 ГПК України.

Зі змісту ст. 66, 67 ГПК України вбачається, що апеляційне оскарження ухвал про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено, що, виходячи зі змісту ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 106 ГПК України, унеможливлює їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку.

Наведеного заявником касаційної скарги враховано не було.

Відтак, враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30 квітня 2010 року –без зміни.

Враховуючи положення ст. ст. 125, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) та рекомендації постанови президії Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.