Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мирошниченка С.В.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь плюс"

на рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2009 року

у справі № 30/32-09-758

господарського суду Одеської області

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5

про розірвання договору підряду та визнання права власності

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача- не з'явився

скаржника - не з'явився

У лютому 2009 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору будівельного підряду від 15.09.2008 р., укладеного між сторонами по справі та про визнання за позивачем права власності на об’єкт нерухомості у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 91,60 кв. м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 березня 2009 року (суддя Рога Н.В.) Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю, р озірвано договір будівельного підряду від 15 вересня 2008 р., укладений між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_5, визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на об’єкт нерухомості у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 91,60 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота осінь плюс", яке не залучалось до участі у справі, звернулась з касаційною скаргою на рішення господарського Одеської області від 17 березня 2009 року у справі № 30/32-09-758, у якій стверджує, що даним рішенням зачіпаються його права та інтереси як особи, якій згідно договору купівлі-продажу від 26 липня 2004 року належить на праві власності спірний об'єкт незавершеного будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 04.10.2004р. № 858/01 "Про виділення нежитлового приміщення кварт.-експл. Відділу АДРЕСА_1." виділено в цілях поліпшення житлових умов нежитлове приміщення площею 91 кв.м під реконструкцію, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4.

Зазначене рішення й стало підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на об’єкт нерухомості у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 91,60 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині господарський суд не з'ясував чи спірний об'єкт незавершеного будівництва не знаходиться у власності третіх осіб, так з касаційної скарги та доданих до неї документів, яким не надано жодної оцінки підчас розгляду справи по суті у суді першої інстанції, вбачається що згідно листа Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 12 квітня 2010 року (ар. 97) об'єкт незавершеного будівництва –торгівельний павільйон-магазин, загальною площею 89,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 20 та належить заявнику касаційної скарги на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2004 року та нежитлове приміщення загальною площею 91,6 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на підставі оскарженого рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2009 року у справі № 30/32-09-758 є тим самим об'єктом.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія листа Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 квітня 2010 року (ар. 100) зі змісту якого вбачається, що розпорядження Про виділення нежитлового приміщення кварт.-експл. відділу АДРЕСА_1 Малиновською районною адміністрацією не приймалося.

Також, в матеріалах справи міститься копія договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2005 року з додатками (ар.77-83) за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 20 укладеного між заявником касаційної скарги та Одеською міською радою.

Згідно ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а відтак рішення у справі підлягає скасуванню, як незаконне та не обґрунтоване.

Оскільки право оцінювати докази належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене вирішити питання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь плюс" та дослідити в судовому засіданні документи додані до касаційної скарги заявником і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь плюс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2009 року скасувати.

3. Справу № 30/32-09-758 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

4. постанова касаційному оскарженню не підлягає.