Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 площею 0,1195га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру відповідно до статті 19 Конституції України, статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 16 та 203 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям спірного рішення всупереч вимогам чинного земельного природоохоронного законодавства, що порушує права та інтереси позивача; спірна земельна ділянка знаходиться в межах Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а відтак відноситься до земель природоохоронного та історико-культурного призначення, цільове використання яких повинно відповідати частині 1 статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що межі Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва не встановлено, а право землекористування не оформлено належним чином; спірне рішення є законним та таким, що прийнято в межах наданих відповідачу повноважень.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009р. (суддя Мокрушин В.І.) у позові відмовлено з огляду на прийняття рішення відповідачем у межах його повноважень та відповідно до чинного законодавства, відсутність належних доказів створення Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва та визначення його території.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.10р. (судді: Антонова І.В. –головуючий, Котлярова О.Л., Маслова З.Д.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову уданій справі скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу вмотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: при визначенні правового статусу земельної ділянки, наданої в оренду спірним рішенням, суди не врахували пункт 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2457-12) , а відтак не застосували статті 44, 45, 150 Земельного кодексу України, частину 4 статті 7, статтю 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", не надали оцінки розробленому у 1999 році проекту організації території Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва та даним Ялтинського управління земельних ресурсів щодо належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, зазначивши про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Інші учасники спору відзив на касаційну скаргу не надали та не скористалася правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, присутніх у судовому засіданні в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Державного комітету Української РСР по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.1990р. № 18 затверджено перелік державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, до якого включено Місхорський парк.

Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002р. № 2278-2/02 (rb2278002-02) вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355га, в тому числі 23 га –землі природоохоронного значення –Місхорський парк.

Рішенням 10-ї сесії Кореїзської селищної ради 24-го скликання від 28.01.2003р. № 425 визначені межі парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" площею 23га; дозволено Адміністрації парку складання технічного звіту про встановлення в натурі меж земельної ділянки парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський".

Рішенням 25-ї сесії Кореїзської селищної ради 24-го скликання від 18.05.2004р. № 1145 "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" вирішено припинити право користування МПП "КВЛ" земельною ділянкою площею 0,1195га, внесено зміни до державного акта серії 11-КМ № 001571 від 20.10.1997р., затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки ТОВ "Торгівельний дім "Океан" загальною площею 0,1195га для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10; передано ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельну ділянку загальною площею 0,1195га в оренду строком на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру.

Рішенням 40-ї сесії Кореїзської селищної ради 5-го скликання від 24.06.2008р. № 940 скасовано рішення ради № 425 від 28.01.2003р. та пункт 1.3 рішення № 2893 від 03.02.2006р. як нереалізоване та таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства; рекомендовано позивачу оформити належним чином документацію щодо меж Місхорського парку відповідно до вимог положення про Державну адміністрацію.

02.04.2009р. Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1195га в оренду строком на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру (готелю з басейном та пунктом громадського харчування).

Також місцевий господарський суд встановив, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. по справі № 2-5/1879-2009 Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення відмовлено у позові про визнання недійсними пунктів 1 та 3 рішення Кореїзської селищної ради № 940 від 24.06.2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради про надання в оренду земельної ділянки та укладеного на підставі рішення договору оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про прийняття оскарженого рішення органу місцевого самоврядування в межах наданих йому повноважень, враховуючи відсутність оформленої у встановленому законом порядку землевпорядної документації об'єкта Місхорський парк (встановлення меж земельної ділянки, проект організації території, генплан).

Переглядаючи судове рішення в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд також встановив, що згідно з Положенням Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є бюджетною установою, створеною на виконання наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2004 року № 196 (z0527-05) , з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; на час розгляду справи Адміністрацією парків тільки виконуються роботи з розробки проекту землеустрою та встановленню меж в натурі з оформленням державного акта на право постійного користування землею, а відтак Кореїзська селищна рада правомірно розпорядилась земельною ділянкою, що знаходиться в межах її території.

Однак судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, з огляду на таке.

Пунктом 3 постанови Верховної ради України від 16.06.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2457-12) визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) вважати раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення - парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення належать до штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду України; їм може надаватися (або не надаватися) статус юридичної особи.

Правовий статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення як об'єкта природно-заповідного фонду України визначено частиною 5 статті 5 та статтею 37 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", зі змісту яких (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що оголошення об'єкта парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення може не спричиняти вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів .

Водночас ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" віднесено до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду з огляду на належність її об'єкту природно-заповідного фонду, не пов'язана з наявністю у парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення правовстановлюючих чи правооформлюючих документів щодо таких його прав на земельну ділянку, які передбачені розділом ІІІ Земельного кодексу України (2768-14) ; законодавством обумовлено можливість перебування земель, що належать до парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в законному користуванні інших землекористувачів, що, однак, не змінює встановленого законодавством правового статусу таких земель та їх цільового призначення з відповідними обмеженнями у використанні.

Натомість господарські суди попередніх інстанцій обмежились констатацією відсутності у позивача документів, що є необхідними для надання земельної ділянки у постійне користування, як окремому землекористувачу, не з'ясувавши дійсний правовий статус спірної земельної ділянки, її цільове призначення відповідно до належних та допустимих доказів.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, та приписам статі 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; за статтями 167 та 170 цього Кодексу держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з учасниками цих відносин, набуваючи і здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи державної влади.

Враховуючи викладені вище приписи законодавства, положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статей 2, 3, частини 1 статті 4 Господарського кодексу України, судам передусім належало встановити не тільки повноваження Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, але й правову природу відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією нею цих повноважень.

Вирішуючи даний спір у процедурі господарського судочинства, суди не з'ясували, чи існує між суб'єктами даних правовідносин спір про цивільне право чи інтерес позивача в розумінні статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судові акти не відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Враховуючи межі повноважень касаційної інстанції, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 року у справі № 2-19/5070-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 року (v008p710-10) у касаційному порядку оскарженню не підлягає.