Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) від 27.10.2009 року у справі № 18/115-09 позов задоволено повністю; визнано за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації право власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку, який розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 15 та складається з наступних об’єктів нерухомості: нежитлова будівля ринку, паркан з бетонною основою і металевою огорожею, асфальтованої ділянки площею 0,1017 га, туалет цегляний, туалет дерев’яний, ворота металеві –2 одиниці, калитка –1 одиниця, стовп бетонний ПЕМ –1 одиниця; стягнуто з відповідача на користь позивача 12 340 грн. державного мита та 118,00 грн. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді –Лобань О.І., Федорчук Р.В.) від 11.03.2010 року у справі № 18/115-09 рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2009 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь ДП "Сузір’я" 6 169 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 року, а рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2009 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України, ст.ст. 204, 328 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників третіх осіб, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до суду з позовом до Вишгородської міської ради про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Вишгородського ринку (м. Вишгород, Київська область, вул. Шолуденка, 15). Позов вмотивовано тим, що постановами правління Київської облспоживспілки, спірне майно передано до статутного фонду позивача за актом передачі- приймання від 08.07.2003 року №8; на час передачі майна саме Київська облспоживспілка була належним власником спірного майна; на звернення Київської облспоживспілки щодо оформлення права власності Виконком Вишгородської міської ради рішенням від 07.07.2005 року №264 відмовив у оформленні права власності. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст. 328, 392 ЦК України, п.6.1 Тимчасового положення про порядок оформлення права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за 3157/6445 (надалі Тимчасове положення).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із їх обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і в позові відмовив, залучивши до участі у справі в якості третіх осіб Вишгородське районне споживче товариство та Дочірнє підприємство "Сузір’я", які мають претензії щодо спірного майна і звернулись з апеляційними скаргами, вважаючи, що ухвалене у справі рішення стосується їх прав і обов’язків. На підставі оцінки доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, які б зобов’язували органи місцевого самоврядування оформити за ним право власності на спірне майно.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком та вважає, що позивачу обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, відповідно до ст. 392 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем фактично не оспорюється та не заперечується право власності позивача на спірний об’єкт; діючи в межах наданих державою повноважень на оформлення у певних випадках права власності на нерухоме майно, орган місцевого самоврядування лише відмовив у такому оформленні Київській облспоживспілці, а не позивачу, що у разі непогодження з такими його діями може бути підставою для звернення до суду адміністративної юрисдикції з позовом про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії або про визнання рішення незаконним тощо.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, позивачем не доведено порушення саме відповідачем його суб’єктивного цивільного права власності на спірний об’єкт нерухомості, оскільки вбачається відсутність у останнього будь-яких власних претензій на предмет спору, а у позивача - правовстановлюючих документів на предмет спору.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року № 8-рп/2010 (v008p710-10) визначення у ч.3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч.2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 року у справі №18/115-09 залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 року у справі № 18/115-09 –без змін.