Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Доповідач –суддя Глос О.І.

Позивач —Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель Козацький", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдинг Україна" та Carlton Trading LTD (Британські Віргінські острови) про: 1) визнання недійсним договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000 р., укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Готель Козацький", Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдинг Україна" і Компанією "Карлтон трейдинг ЛТД"; 2) визнання права державної власності на будівлі по провулку Шевченка, 5, у місті Києві, будівлі по вулиці Михайлівській, 1/3 (перший корпус), у місті Києві, приміщення гуртожитку по вулиці Авіаконструктора Антонова, 2/32, у місті Києві; 3) визнання за державою права користування земельною ділянко, площею 1235 кв.м, розташованою під будівлею по провулку Шевченка, 5, у місті Києві, та земельною ділянкою, площею 2425 кв.м, по вулиці Михайлівській, 1/3 (перший корпус), у місті Києві.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №45/104 (судді: Балац С.В., Трофименко Т.Ю., Сівакова В.В.) провадження у справі припинено на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, військовий прокурор Київського гарнізону вніс до Київського апеляційного господарського суду апеляційне подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 (судді: Рєпіна Л.О., Дикунська С.Я., Євграфова Є.П.) апеляційне подання Військового прокурора Київського гарнізону було повернуто без розгляду на підставі статті 53, частини 1 статті 93, пункту 4 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційному поданні військовий прокурор Київського гарнізону просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104, а справу скерувати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ст. 129 Конституції України, ст.ст. 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор —апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Повертаючи без розгляду апеляційне подання військового прокурора Київського гарнізону на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд виходив з того, що апеляційне подання на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №45/104 було внесено прокурором після закінчення строку, встановленого для його подання (02.04.2010р.) без наведення поважних причин пропуску встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) процесуального строку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення —з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Матеріали справи свідчать, що оскаржувана ухвала господарського суду м. Києва була винесена господарським судом 03.02.2010 р. за участю представника Військової прокуратури - Вторих Р.І., а надіслана на адресу сторін –10.02.2010 р. (а.с. 33-34). Однак, з апеляційним поданням прокурор звернувся лише 02.04.2010 р. В матеріалах справи, відсутнє апеляційне подання військового прокурора Київського гарнізону, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 воно було повернуто військовому прокурору Київського гарнізону. До касаційного подання військового прокурора Київського гарнізону на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 повернуте апеляційним господарським судом апеляційне подання також не було додано, у зв'язку з чим касаційна інстанція не має можливості надати оцінку причинам пропуску процесуального строку для оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №45/104, зазначеним в апеляційному поданні.

В касаційній скарзі, прокурор не наводить причин пропуску процесуального строку для внесення апеляційного подання на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі 45/104, крім посилання на необхідність захисту інтересів держави і відмову від апеляційних скарг на вищезазначену ухвалу господарського суду м. Києва Міністерством оборони і Державним підприємством "Готель "Козацький".

Слід зазначити, що п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено в якості однієї з основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, у зв'язку з чим прокурор не позбавлений права відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України звернутися з касаційним поданням на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №45/104 і клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку безпосередньо до касаційної інстанції.

З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 не вбачається.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. №8-рп/2010 (v008p710-10) визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційне подання військового прокурора Київського гарнізону на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 р. у справі №45/104 —без змін.