Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Доповідач:суддя Гоголь Т.Г.

В судовому засіданні від 13.05.10 оголошувалась перерва до 27.05.10.

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області, відповідача-2: Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради №255 від 17.09.2003р., №159 від 16.03.2006р., №326 від 13.10.2005р. та скасування державної реєстрації права власності. Вказаними рішеннями оформлено право власності за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на об'єкти нерухомого майна у м.Моршин, доручено Стрийському ДК МБТІ провести реєстрацію права власності на вказані об'єкти. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені об'єкти нерухомого майна на підставі Постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, є загальнодержавною власністю. Цією ж постановою передбачено, що Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації. Також до господарського суду з позовною заявою звернулась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Івано-Франківське обласне об'єднання міжгосподарських оздоровчих закладів "Івано-Франківськсільгоспздравниця" до відповідача-1, відповідача-2 про визнання частково недійсним рішеннь виконкому Моршинської міської ради №326 від 13.10.05, №255 від 17.09.03. Позов обгрунтований тим, що Івано-Франківське обласне об'єднання міжгосподарських оздоровчих закладів "Івано-Франківськсільгоспздравниця" приймало участь у дольовому будівництві на курорті Моршин спального корпусу на 249 місць в санаторії "Світанок", 72 квартирного будинку, гуртожитку для працівників курорту Моршин та літнього театру палацу культури та перерахувало на будівництво корпусу грошові кошти та передавало будівельні матеріали на загальну суму 1589,2 тис.крб. На його думку, оскільки Об’єднання фінансувало будівництво в повному об'ємі, то відповідно і є власником будівлі на 100%. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вважає, що рішення виконкому Моршинської міської ради №326 від 13.10.05 та рішення №255 від 17.09.03 порушують її права як власника спірних будівель.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.09 (суддя Мазовіта А.Б.) в позовах Фонду державного майна України та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Івано-Франківське обласне об’єднання міжгосподарських оздоровчих закладів "Івано-Франківськсільгоспздравниця" відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було створено основі майна, що належало Федерації профспілок України. Право власності за Федерацією незалежних профспілок (правонаступником якої є Федерація профспілок України) на майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було закріплене відповідно до договору "О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзним имуществом" від 18.11.90. Відмовляючи в позові Фонду, суд зазначив, що позивачем не надано доказів щодо набуття ним прав по управлінню спірним майном та не довів наявність його порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах. Крім того, суд зазначив, що позивач не обгрунтовав, яким чином визнання недійсними спірних рішень та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно призведе до захисту прав держави в особі позивача. Відносно відмови в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Івано-Франківське обласне об’єднання міжгосподарських оздоровчих закладів "Івано-Франківськсільгоспздравниця" суд виходив з того, що остання не брала пайову участь у будівництві спального корпусу санаторію "Світанок". Відповідно до п.11 Постанови Ради Міністрів СРСР від 28.08.1970 року за № 723, функції єдиного замовника по будівництву на курортах загальносоюзного значення (яким є курорт Моршин) було покладено на Всесоюзну Центральну Раду професійних спілок. Крім того суд першої інстанції відмовив позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у задоволенні клопотань про забезпечення позову, оскільки в порушення вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України ними не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 (судді Р.Марко, С.Бойко, Т.Бонк) рішення господарського суду Львівської області від 03.12.09 залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Фонд державного майна України в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 03.12.09 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фонду. Скаргу вмотивовано тим, що виконавчий комітет Моршинської міської ради допустився перевищення повноважень, прийняв до розгляду недостовірні, неналежні документи і на підставі них прийняв незаконні рішення, що оскаржуються. Крім того, на думку скаржника, оскільки питання щодо суб’єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю. Відтак, правові підстави для зміни форми власності у виконавчого комітету Моршинської міської ради відсутні. Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Львівської області від 03.12.09 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 залишити без змін, з підстав, зазначених у судових рішеннях.

Касаційна скарга від третьої особи - Івано-Франківського обласного об’єднання міжгосподарських оздоровчих закладів "Івано-Франківськсільгоспздравниця" з самостійними вимогами не надходила, отже постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 переглядається в межах доводів касаційної скарги Фонду державного майна України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., представників позивача, та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В процесі розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що Виконавчий комітет Моршинської міської ради 17.09.03 прийняв рішення №255 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якого було оформлено право власності за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на 10 об'єктів нерухомого майна у м.Моршин, а саме: корпус №2 санаторію "Дністер", палац культури, літній театр палацу культури, кафе-бар палацу культури, дитячий садок дитячої дошкільної установи "Веселка", адмінкорпус підприємства матеріально-технічного забезпечення, склад №1 підприємства матеріально-технічного забезпечення, склад №2 підприємства матеріально-технічного забезпечення, бальнеологічну лікарню, бювет мінеральних вод, та доручено Стрийському ДК МБТІ провести реєстрацію права власності на вказані об'єкти. Рішенням №159 виконавчого комітету Моршинської міської ради від 16.03.06 були внесені зміни до рішення №255 виконавчого комітету Моршинської міської ради в частині оформлення права власності на будівлі дитячої дошкільної установи "Веселка". Виконавчий комітет Моршинської міської ради 13.10.05 прийняв рішення №326 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна ДП "Санаторій "Світанок" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якого було оформлено право власності за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на 7 об'єктів нерухомого майна у м.Моршин, а саме: спальний корпус №2, спальний корпус №3, спальний корпус №4, адміністративний корпус №8, лікувальний корпус, їдальня, гараж на три відділення та доручено Стрийському ДК МБТІ провести реєстрацію права власності на вказані об'єкти. Судам попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради м.Києва №1971 від 23.12.91 було зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, що створено на основі майна засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., які передаються товариству у власність, що становить 92,92 % розміру статутного фонду. В процесі розгляду справи суди встановили, що право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було закріплено відповідно до договору "О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом" від 18.11.90. Постановою Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.92 №2164-ХІІ (2164-12) , було зобов’язано Кабінет Міністрів України до 15.03.92 визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" (506-12) , та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір встановили, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були . Також, з посиланням на судові рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.97 у справі № 137/7, від 06.03.01 та рішення господарського суду м.Києва від 09.09.08 у справі № 48/202-20/191 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.08 та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.09) суди встановили, що майно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та його дочірніх підприємств, яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося. Отже, на спірне майно не поширюється дія Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.91 (1540-12) №І540-ХІІ та постанов Верховної Ради України "Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.92 (2268-12) №22б8-ХІІ та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. №3943-ХІІ (3943-12) .

Положенням про Раду Федерації незалежних профспілок України, чинного на дату створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", унормовано, що Рада Федерації незалежних профспілок є власником майна, необхідного для досягнення цілей та завдань діяльності, в тому числі, санаторно-курортного, а також має право створювати на базі цього майна підприємства і господарські товариства. Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні", в редакції чинній як на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", так і на момент укладення згаданого договору, майно підприємства становили основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", унормовано, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про власність", в редакції чинній на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Згідно з частиною 1 статті 26 вказаного Закону, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Статтями 4, 49 зазначеного Закону передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається належним йому майном і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. З огляду на зазначене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили, що спірне майно не є державною власністю, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій підставно відмовили Фонду державного майна у задоволенні позову.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову Фонду державного майна України є визнання недійсними рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради №255 від 17.09.2003р., №159 від 16.03.2006р., №326 від 13.10.2005р. та скасування державної реєстрації права власності. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. Отже, суди попередніх інстанцій підставно визначили, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом пред`явлення вимоги про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Моршинської міської ради №255 від 17.09.2003р., №159 від 16.03.2006р., №326 від 13.10.2005р. та скасування державної реєстрації права власності не відновлює права позивача та третьої особи. Фонд державного майна України з позовними вимогами щодо визнання права власності на спірне майно не звертався.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та правомірно застосовували до спірних відносин норми законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 є законною і підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.10 у справі № 2/89 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Фонду державного майна України –без задоволення.

постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.