Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_2 (дов. від 13.05.2010р. №02-04/431);

відповідача: не з’явилися;

третя особа: не з’явилися;

У хвалою господарського суду Львівської області від 01.12.2009р. у справі №2/235 прийнято позовну заяву Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" від імені якого діє Львівська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" до розгляду та порушено провадження у справі.

Львівський апеляційний господарський суду ухвалою від 18.01.2010р. відмовив ОСОБА_1 в прийнятті апеляційної скарги до провадження на підставі ст.ст. 86, 106 ГПК України.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 не погодившись з винесеними ухвалами оскаржив їх до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі скаржник просить, суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.12.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2010р.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних ухвал були порушені норми чинного законодавства.

Скаржник та відповідач в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом під час винесення оскаржуваної ухвали норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено в якості основної засади судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про судоустрій України" учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Наведене конституційне положення та положення норми Закону ставлять в залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) . Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно статті 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12)

Частиною другою статті 6 Конституції України передбачено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не передбачає можливість оскарження ухвали про порушення справи до розгляду.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у прийнятті до апеляційного провадження скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.12.2009р. у справі №2/235.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 111 13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, м. Стрий, Львівська область залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2010р. у справі №2/235 залишити без змін.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.