Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Данилевський О.М. (дов. №2-22 від 17.12.2009); - відповідача Волосна Л.О. (дов. №2Д-08 від 29.12.2009);

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.05.2010 розгляд справи №42/78 було відкладено на 26.05.2010 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2010 відхилений відвід колегії суддів в складі: головуючий суддя – Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В., заявлений Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго".

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №42/78 (судді: Паламар П.І., Головатюк Л.Д., Чеберяк П.П.) частково задоволений позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі позивач/скаржник) до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 530 543 452,38 грн. основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на прийняту судом апеляційної інстанції постанову звернувся позивач; підстави касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції скаржник подав заяву, якою змінив вимоги касаційної скарги та просив скасувати як рішення місцевого господарського суду, так і постанову суду апеляційної інстанції та направити дану справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 26.05.2010 представник відповідача підтримав змінені позивачем вимоги касаційної скарги та просила скасувати усі прийняті у даній справі судові рішення, а справу №42/78 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та оскаржуваної постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вимоги уточненої касаційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 580 543 452,38 грн. за надання послуг з постачання газу, пеню у розмірі 67502607,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 64826775,04 грн., 3% річних у розмірі 14307000,29 грн., штраф у розмірі 40638041,66 грн.

Підставами позову є, як стверджує позивач, несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за поставлений останнім газ на підставі договору на транспортування природного газу від 28.02.2007 №117-36, укладеного між сторонами у справі. При цьому, як вказує позивач, протягом серпня 2007 року –березня 2008 року ним було поставлено відповідачу газ на загальну суму 751 244 282,12 грн., з якої відповідач сплатив лише частину –170 700 829,74 грн., у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 580 543 452,38 грн.

На вказану суму заборгованості позивачем нараховані наступні штрафні санкції: пеня на підставі п. 7.2. договору, 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України, штраф на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №64-р (64-2005-р) та ст. 231 ГК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що:

- між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів наданих за договором послуг та їх вартості;

- із наданих відповідачем платіжних доручень, а саме: №6 від 04.01.2008, №42 від 10.01.2008, №7 від 21.01.2008, №8 від 21.01.2008, №11 від 24.01.2008, №211 від 24.01.2008, №4 від 29.01.2008, №7 від 31.01.2008, №8 від 31.01.2008, №10 від 31.01.2008, №35 від 29.02.2008, №59 від 31.03.2008 вбачається, що відповідач перерахував позивачу в установлені строки в рахунок оплати наданих послуг 800 700 829,74 грн.;

- із наданих позивачем платіжних доручень, а саме: №№PR 577, PR 578 від 25.01.2008, № PR 724 від 30.01.2008, № PR 859 від 31.01.2008, №№ PR 881, PR 882, PR 883 від 01.02.2008, № PR 1820 від 04.03.2008 вбачається, що позивачем було повернуто відповідачу частину отриманих коштів у розмірі 580 000 000,00 грн.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, керуючись ст. 526 ЦК України стягнув з відповідача заборгованість у розмірі 530 543 452,38 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, суд, керуючись ст. 613 ЦК України зазначив, що позивач, повернувши одержані в рахунок оплати за договором кошти, відмовився таким чином прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем, а тому сам позивач вчинив прострочення.

Посилання позивача на те, що в нього були відсутні правові підстави для одержання від відповідача коштів до підписання актів приймання-передачі послуг відхилені судом з тих підстав, що умови договору №117-36 допускають попередню оплату послуг.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи прийняте судом першої інстанції рішення та відмовляючи у позові виходив із того, що: в діях відповідача відсутня вина у простроченні виконання грошового зобов'язання за договором №117-36, що відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України звільняє відповідача від відповідальності, в той час як позивач, повернувши відповідачу частину грошових коштів сам, відповідно до ст. 613 ЦК України, допустив прострочення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вищий господарський суд України не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами ; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

В силу наданих процесуальним законодавством суду касаційної інстанції повноважень, останній не має права оцінювати чи переоцінювати надані сторонами докази, та встановлювати нові обставини, проте процесуальне законодавство не обмежує право суду касаційної інстанції зауважити своє критичне ставлення до тих чи інших висновків, зроблених судами на підставі тих чи інших доказів, а тому, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій, керуючись одними й тими ж матеріалами справи, по різному визначили спірний період, за який позивач вимагає стягнути заборгованість ( суд першої інстанції : серпень 2007 року – березень 2008 року; суд апеляційної інстанції : грудень 2007 року-березень 2008 року), наслідком чого є різниця у встановленій судами попередніх інстанцій загальній вартості наданих позивачем послуг. Враховуючи те, що предметом спору є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка визначається від різниці загальної вартості наданих послуг та, у даному випадку, грошових коштів, сплачених відповідачем та не повернутих позивачем відповідачу за платіжними дорученнями №№PR 577, PR 578 від 25.01.2008, № PR 724 від 30.01.2008, № PR 859 від 31.01.2008, №№ PR 881, PR 882, PR 883 від 01.02.2008, № PR 1820 від 04.03.2008, точне встановлення вказаних обставин (спірний період і, відповідно, загальна вартість наданих позивачем послуг) є необхідним для правильного та вірного вирішення спору.

У відповідності зі статтею 4 ГПК України України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Стаття 84 ГПК України також містить вказівку про те, що судове рішення, зокрема, його мотивувальна частина, має містити вичерпні висновки та доводи суду, підтверджені належними доказами щодо обставин справи, тощо.

Як вказувалося вище, позивач, звертаючись із даним позовом, просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 580 543 452,38 грн., жодних уточнень позовних вимог щодо зменшення розміру основної заборгованості відповідача в матеріалах справи немає; в той же час, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, стягнув з відповідача 530 543 452,38 грн., при цьому, не надаючи жодних пояснень стосовно стягнення з відповідача саме такої суми заборгованості, а не в заявленому до стягнення позивачем розмірі, або ж будь-якому іншому.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає неправильним застосування судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 614 ЦК України, наслідком чого є неправомірна відмова у позові в повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, із наведеної норми випливає, що особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності її вини у такому порушенні.

Заходи цивільно-правової відповідальності як наслідок порушення зобов'язання –це цивільно-правові санкції, що знаходять свій прояв у покладенні на боржника додаткових обов'язків, які ущемляють його майнові інтереси. До них належать відшкодування збитків та моральної шкоди і сплата неустойки.

Однак, у даному випадку, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача саме основної заборгованості за отримані ним послуги, позивач не намагається покласти на відповідача будь-які додаткові обов'язки (сплата пені, штрафу, тощо), а виключно наполягає на виконанні відповідачем грошового зобов'язання, вже покладеного на відповідача як договором на транспортування природного газу, так і приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України; застосування ж приписів ч. 1 ст. 614 ЦК України та, відповідно, звільнення боржника від відповідальності, можливе при покладенні кредитором на боржника заходів цивільно-правової відповідальності –додаткових правових обов'язків (сплата неустойки, збитків, тощо) за порушення виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає, що спір розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд, під час якого господарським судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі №42/78 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.