Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.12.2009 (суддя М.Дорошенко) позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 19.02.2008 № 58 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Інкуба" задоволено.

Суд дійшов висновку, що надання ТОВ "Інкуба" згідно оспорюваного розпорядження земельної ділянки повинно було здійснюватися за проектом землевідведення відповідно до вимог ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, а проект землевідведення повинен був погоджуватися з природоохоронним органом відповідно до вимог ч. 6 ст. 123 та ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, що не було виконано, тому спірне розпорядження підлягає визнанню недійсним.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2010 (судді: Р.Федорчук, Б.Ткаченко, О.Лобань) рішення господарського суду Черкаської області від 02.12.2009 скасовано. В позові відмовлено.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що ТОВ "Інкуба" будучи власником комплексу будівель та споруд за вимогами ст. 120 Земельного кодексу України отримало право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування. Передача земельної ділянки за проектом її відведення відповідно з вимогами ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України здійснюється у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки та із земель запасу під забудову, тоді як зазначені обставини не встановлені та відповідними доказами не доведені, натомість земельна ділянка надана для використання за цільовим призначенням, без права будівництва та саме в оренду, а не у користування, тому спірне розпорядження відповідає законодавству чинному на момент його прийняття.

Перший заступник прокурора Черкаської області в касаційному поданні просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Черкаської області від 02.12.2009 залишити без зміни.

Прокурор вважає, що спірне розпорядження Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 19.02.2008 № 58 суперечить вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки надання земельної ділянки відбулося без погодження із природоохоронним органом, відповідний висновок зазначеного органу не надавався, порядок затвердження проекту відведення земельної ділянки не відповідає вимогам закону, передача в оренду земельної ділянки відбулося з порушенням вимог ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України щодо погодження проекту відведення земельної ділянки.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Черкаської області від 02.12.2009 залишити без зміни.

Скаржник вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають законодавству та обставинам справи, оскільки земельна ділянка надана із земель запасу під будівництво, тому порядок її надання спірним розпорядженням Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 19.02.2008 № 58 суперечить вимогам ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідний висновок природоохоронного органу при погодженні проекту відведення земельної ділянки не надавався.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційних подання та скарги, вважає, що подання та скарга підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом вимог є визнання незаконним розпорядження Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 19.02.2008 № 58 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Інкуба".

За нормами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

З аналізу норм господарського процесуального законодавства вбачається, що справа може бути розглянута господарським судом, коли суб'єктний склад учасників відповідає ст. 1 ГПК України, а спірні правовідносини носять господарський характер.

Спірним розпорядженням Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 19.02.2008 № 58 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Інкуба" вирішено питання використання землі та розпорядження нею відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 17, 123, 124, п. 12 Розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) .

Касаційна інстанція вважає, що вирішуючи питання про підвідомчість даної справи господарські суди належним чином не з'ясували правовий статус сторін та не встановили чи відповідає склад учасників спору приписам ст. 1 ГПК України та чи є даний спір господарським з огляду на ст. 12 ГПК України.

Зокрема, судам слід встановити правовий статус відповідача у спірних правовідносинах, характер та предмет спірного розпорядження, що впливає на характер спірних правовідносин, та в залежності від цього встановлений законом порядок судового вирішення спору.

Правильне визначення характеру спірних правовідносин необхідне в тому числі для того, щоб визначити коло обставин, які підлягають встановленню, а також докази, які можуть підтвердити існування чи відсутність таких обставин.

Оскільки встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити характер спірних правовідносин, визначити, які норми матеріального права підлягають застосуванню, яке коло обставин підлягає встановленню та якими засобами вони повинні бути встановлені та вирішити спір відповідно до норм законодавства.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

Касаційне подання та касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2010 та рішення господарського суду Черкаської області від 02.12.2009 у справі № 07/2522 господарського суду Черкаської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Всього на 2 арк.