Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників: АТЗТ виробничо-торговельної кондитерської фірми "Буковинка" Семенюк Л.В.,

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Семеняки В.В.,

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23 вересня 2009 року порушено провадження у справі № 5/173/б про банкрутство АТЗТ ВТКФ "Буковинка" за заявою ТОВ "ТД "Галпін" в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2009 року (суддя –Дутка В.В.) визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника, кредитору відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 тощо.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна, ініціюючий кредитор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_2

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2010 року (головуючий суддя –Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду –без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою місцевого господарського суду від 20 жовтня 2009 року в частині призначення розпорядника майна та постановою суду апеляційної інстанції від 13 січня 2010 року ТОВ "ТД "Галпін" та арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулись до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові акти, справу в частині призначення розпорядника майна передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

В касаційній скарзі ініціюючий кредитор просить скасувати судові рішення в частині призначення розпорядником майна боржника ОСОБА_2 та прийняти нове рішення.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 31, 11, ч. 3 13 Закону.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, та відображено в оскаржуваній постанові, що матеріали справи містять всі необхідні документи (докази), які відповідають вимогам Закону та підтверджують правомірність і обґрунтованість призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2

Заперечуючи вказаний висновок, заявник касаційної скарги зазначає, що кандидатура арбітражного керуючого ОСОБА_1 була запропонована суду саме ініціюючим кредитором, ким була рекомендована кандидатура ОСОБА_2 невідомо, тому ухвала місцевого господарського суду в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2 є незаконною.

Однак, колегія суддів не може визнати наведені кредитором підстави для скасування оскаржуваних ним судових актів обґрунтованими.

В матеріалах справи містяться клопотання кредитора про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1 і, відповідно, заява останнього про відсутність обмежень та заперечень щодо призначення від 16 жовтня 2009 року, а також, відповідна заява ОСОБА_2 від 16 жовтня 2009 року № 173-5/1 про призначення його розпорядником майна АТЗТ ВТКФ "Буковинка", до якої додано перелік підприємств на яких ОСОБА_2 виконував обов'язки розпорядника майна та ліквідатора (а.с. 30, 33, 35, 36).

Ухвала місцевого господарського суду від 20 жовтня 2009 року обґрунтована посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 11, ч. 2 ст. 13 Закону та тим, що кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна боржника, однак остаточне рішення приймає суд. При цьому судом враховано місце проживання обох кандидатур та зроблено висновок про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 мешкає у с. Коритне Вижницького району Чернівецької області, що забезпечить більш ефективне проведення процедури розпорядження майном АТЗТ ВТКФ "Буковинка". Судом також прийнято до уваги досвід роботи ОСОБА_2 у здійсненні процедур банкрутства щодо інших підприємств Чернівецької області.

Що ж до порушення, на думку кредитора, права останнього пропонувати кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна, яка відповідає вимогам Закону, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 13 Закону законодавцем таке право кредиторам надано, однак остаточне рішення з урахуванням всіх обставин приймає суд.

Крім цього, приписами ч. 2 ст. 13 Закону встановлено, що розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Враховуючи системний аналіз викладених вище норм законодавства, суд касаційної інстанції зазначає, що при призначенні розпорядником майна боржника державного підприємства (або підприємства, у статутному фонді якого частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків), господарський суд зобов'язаний надати державному органу з питань банкрутства можливість використати своє право, передбачене, зокрема, ст. 2 Закону, та запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна такого боржника, розглянувши відповідну пропозицію у судовому засіданні.

Таким чином, місцевий господарський суд, враховуючи обставини викладені вище, має право призначити будь-якого розпорядника майна, із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства, як арбітражних керуючих, навіть за наявності кандидатури запропонованої суду ініціюючим кредитором.

З аналізу норм ст.ст. 2, 13 Закону вбачається, що право пропонувати кандидатуру арбітражного керуючого належить кредиторам (якщо боржник не відноситься до підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25 % (ст. 2 Закону), а остаточний висновок щодо належності кандидатури арбітражного керуючого для призначення його розпорядником майна боржника здійснюється господарським судом.

Розпорядник майна (п. 1 ст. 13 Закону) може бути призначений в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні.

Керуючись вказаними нормами та враховуючи, що ТОВ "ТД "Галпін", як ініціюючим кредитором у справі, було використано надане йому згідно вимог ч. 2 п. 2 ст. 13 Закону право запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна боржника, заява та ліцензія якого відповідно до вимог вказаних статей також міститься у матеріалах справи (а.с. 32), суд першої інстанції розглянувши вказану кандидатуру арбітражного керуючого на предмет її відповідності вимогам ст.ст. 31, 13 Закону, з урахуванням досвіду роботи та місця проживання дійшов обґрунтованого висновку про призначення розпорядником майна товариства арбітражного керуючого ОСОБА_2, який правомірно підтриманий судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність прийнятих судових рішень, не містять. Підстав для скасування ухвали господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2009 року в частині призначення розпорядника майна та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2010 року у справі № 5/173/б колегія суддів не вбачає.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галпін" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2010 року та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2009 року у справі № 5/173/б залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.