9/5005/6360/2011 Про внесення змін до договору оренди землі - 28.09.2011 Прийняття

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.09.2011 року, у зв’язку з виходом із відпустки суддів: Студенця В.І., Черкащенка М.М., керуючись ч. 4 ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 1 рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 та п. 1 наказу Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2010 № 56, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Черкащенко М.М. –головуючий, судді: Кривда Д.С. (доповідач), Студенець В.І. для перегляду у касаційному порядку постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 9/5005/6360/2011 господарського суду Дніпропетровської області.

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро" про внесення змін до пункту 4.1. договору оренди землі від 17.10.2007 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро", виклавши його в наступній редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 мінімального розміру орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 року у справі № 9/5005/6360/2011 (суддя Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року (головуючий суддя –Євстигнеєв О.С., судді: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) позов задоволено. Внесено зміни до п. 4.1. договору оренди землі від 17.10.2007р., який укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро", зареєстрований у Державному реєстрі земель під записом № 040810400096 від 19.03.2008р. та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. реєстровий № 6978, виклавши його в наступній редакції: "Пункт 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро" в доход Державного бюджету України суму 85,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 17.10.2007 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 10.08.2007 № 83/18 (п. 1.3. Договору), орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,5375 га (п. 2.1. Договору), яка знаходиться за адресою: вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:211:0009 (п. 1.1. Договору), цільове використання –інша комерційна діяльність (п. 1.2. Договору).

Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1,5 (одна ціла і п'ять десятих) відсотка її нормативної грошової оцінки .

Згідно пункту 4.8. Договору розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, як зазначено судами, предметом спору у цій справі є зобов’язання внести зміни до умов договору оренди земельної ділянки у відповідності із змінами, які внесені до статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ (309-17) від 3 червня 2008 року внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу (2755-17) з 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Однак, дійшовши по суті правильного висновку про необхідність захисту прав позивача, суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень у справі залишили поза увагою положення ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). А ст. 288 Податкового кодексу України також передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

Проте судовими рішеннями в даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати, форма її платежу тощо залишаться поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією договору ці умови не визначені.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Дніпро" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 9/5005/6360/2011 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду від 05.07.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.