2-1/5983-2009 Про визнання права власності на реконструйоване та завершене будівництвом нерухоме майно - кафе-магазин та офісний центр - 20.05.2010 Прийняття

Розпорядженням № 02.03-10/343 від 19.05.2010р. змінено склад колегії суддів у справі № 2-1/5983-2009, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Ковтонюк Л.В., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У листопаді 2009 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" і Виконкому Симферопольської міської ради, третя особа Інспекція архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим із позовом про визнання права власності на реконструйоване та завершене будівництвом нерухоме майно кафе-магазин та офісний центр у АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2009 (суддя Ковтун Л.О.) позовні вимоги були задоволені: визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на офісний центр літер "А"загальною площею 833.3 кв. м, корисною площею 692.4 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1; зобов'язано Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" провести за фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на офісний центр літер "А"загальною площею 833,3 кв. м, корисною площею 692.4 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України із касаційним поданням в інтересах держави в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим та Сімферопольської міської ради, в якому посилається на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2009 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В касаційному поданні прокурор посилається на відсутність доказів приймання реконструйованого новозбудованого нерухомого майна в експлуатацію у відповідності із Законом України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , крім того, нерухоме майно збудоване на земельній ділянці, яку приватний підприємець ОСОБА_1 не переоформив у власність або користування, тому будівництво є самочинним, а відтак і визнання права власності на збудоване майно суперечить ст. 376 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційне подання СПД ОСОБА_1 проти доводів касаційного подання заперечує, вважає, що визнання права власності є самостійним і не пов'язане із прийняттям нерухомого майна в експлуатацію або його державною реєстрацією, яка є лише фактом визнання цього права з боку держави. Також вважає, що будівництво не є самочинним, оскільки Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю видавала дозвіл на виконання будівельних робіт № 243 від 11.04.2006 на ім'я ОСОБА_1

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.01.2006р. №164 товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Криммаркет" було надано дозвіл на реконструкцію склоприймального пункту під кафе, магазин зі складськими приміщеннями, що знаходяться у АДРЕСА_1.

01.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " Торговельний дім "Криммаркет" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 718 незакінченого будівництвом об'єкту кафе-магазину зі складськими приміщеннями, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Незакінчений будівництвом об'єкт кафе-магазин зі складськими приміщеннями, розташований на земельній ділянці площею 0.0189га, був наданій продавцю ТОВ " Торговельний дім "Криммаркет" в оренду строком на 10 років відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04.12.2001р.

Згідно довідки КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" № 998 від 23.12.2005р. незавершеному будівництвом об'єкту - кафе, магазин із складськими приміщеннями привласнено адресу АДРЕСА_1.

Право власності на вказаний незавершений будівництвом об'єкт зареєстровано за позивачем підприємцем ОСОБА_1 03.07.2006р. про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11109620.

Як встановлено судом, позивачем за власні кошти здійснено реконструкцію кафе-магазину зі складськими приміщеннями по АДРЕСА_1, в результаті якої підприємцем збудований офісний центр загальною площею 833,3кв.м, корисною площею 692.4 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи право власності на реконструйоване нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на нову річ, яка виготовлена ( створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі, а законність проведення реконструкції та факт її фінансування за власні кошти позивача підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що з матеріалів справи не вбачається наявності спору стосовно майна, по якому заявлено вимоги позивачем, зі сторони третіх осіб, що свідчить про правомірність володіння майном.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України захист прав та інтересів суб'єктів господарювання може здійснюватися судом, у тому числі шляхом визнання цих прав.

Рішення суду про визнання права власності відповідно до додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, (з наступними змінами та доповненнями) відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідні положення містяться і у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Пунктом 1.3 Тимчасового положення визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Однак, такий висновок господарського суду є передчасним, винесеним по неповно встановленим обставинам справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Криммаркет" було розроблено робочий проект реконструкції склотарного пункту під кафе, магазин, який отримав позитивний висновок Управління містобудування та архітектури, пройшов погодження Сімферопольського міського управління МНС України та міської СЕС м. Сімферополя Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, на підставі яких Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.01.2006 № 164 було надано дозвіл ТОВ "Торговий дім "Криммаркет" на реконструкцію склоприймального пункту під кафе, магазин із складськими приміщеннями по АДРЕСА_1.

Однак, при цьому судом не враховано, що згідно із ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При вирішенні справи по суті судом першої інстанції не було встановлено, чи відводилась земельна ділянка у користування приватному підприємцю ОСОБА_1 до початку або після реконструкції склоприймального пункту під кафе, магазин із складськими приміщеннями по АДРЕСА_1.

Крім того, судом не встановлено, чи звертався приватний підприємець ОСОБА_1 у встановленому порядку до відповідних державних органів з метою приймання закінченого реконструкцією нерухомого об'єкта в експлуатацію.

Статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На цих підставах колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційного подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республиці Крим, Сімферопольської міської ради, скасування судового рішення та направленню справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -10, 111 -11, 111 -12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -