Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у вересні 2009 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Волинської області з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 27.03.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрованого в реєстрі за №508, про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь ВАТ "БМ Банк" в особі відділення №4 ВАТ "БМ Банк" заборгованості по кредитними договорами №4/47/020408, №4/48/020408, №4/49/020408 від 02.04.2008 року, шляхом звернення стягнення на заставлене майно (нежитлове приміщення загальною площею 85,3 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що вказана у виконавчому написі сума заборгованості не відповідає фактичному стану розрахунків між сторонами, а сам виконавчий напис вчинено з порушенням встановленого законодавством порядку.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2009 року в задоволенні вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Судові рішення оскаржено в касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій вона посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені позивачем у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Постановляючи судові рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що вчинення спірного виконавчого напису не порушує права позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Проте погодитись з покладеними в основу судового рішення мотивами не можна.

Як встановлено судом першої інстанції та при перегляді справи судом апеляційної інстанції за кредитним договором №4/47/020408 від 02.04.2008 року, кредит надавався громадянці ОСОБА_1 на поточні потреби.

Забезпечуючи виконання як своїх зобов'язань по кредитному договору, так і інших фізичних осіб за отримані ними кредити, позивачка уклала з банком договір іпотеки як фізична особа, яка є власником нерухомого майна, переданого нею в іпотеку за цим договором.

Надаючи оцінку правам та обов'язкам сторін по кредитному та іпотечному договорам, за наслідками виконання яких і виник цей спір, суди повинні були виходити не з того, як визначив себе позивач при зверненні до суду, а з тих спірних правовідносин, які підлягали вирішенню судом при розгляді даної справи.

Але розглядаючи справу, суди на це належної уваги не звернули, права та обов'язки сторін у повній мірі не перевірили, питання щодо підвідомчості спору господарським судам при умові, що взаємовідносини сторін не стосуються підприємницької діяльності не обговорили, а тому при такому положенні, постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку правам та обов’язкам сторін і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Відповідно до ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 повторному касаційному перегляду справа не підлягає.