Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського Чернівецької області від 05.10.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі № 12/111

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача-1: Сачук Ю.С., Шимчук С.В.

відповідача-2: не з’явився

Приватне унітарне підприємство "Будівельна компанія "Ваша криша" (надалі –"ПУПБК "Ваша криша") звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Конгломерат" та Приватного підприємства (надалі –"ПП") "Зеніт-Чернівці" про стягнення 109 903,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 умов договору субпідряду № 23/02-08СП в частині оплати виконаних робіт та наявністю підстав для стягнення заборгованості в порядку ст. 554 ЦК України солідарно з ТОВ "Конгломерат" та ПП "Зеніт-Чернівці" у зв’язку з укладенням між позивачем та відповідачами договору поруки.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.10.2009 р. (суддя Бутирський А.А.) позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "Конгломерат" та ПП "Зеніт-Чернівці" 39 349,20 грн. боргу та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для часткового задоволення позову на підставі норм ст.ст. 317 ГК України, ст.ст. 882, 879 ЦК України, ст. 33 ГПК України та ст. 877 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. (судді Кордюк Г.Т., Краєвська М.В., Мурська Х.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих самих мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Конгломерат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 05.10.2009 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована відсутністю підстав для застосування норм ст. 879 ЦК України та неврахуванням судами положень Державних будівельних норм А.3.1-5-96 та Будівельних норм і правил 3.01.01-85.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2008 р. між ПУПБК "Ваша криша" (підрядник) та ТОВ "Конгломерат" (генпідрядник) укладено договір субпідряду №23/02-08 СП (надалі –"Договір"), згідно якого позивач зобов'язався на власний ризик виконати за плату відповідно до умов Договору роботу з улаштування дахів 5-ти секцій житлових будинків, розташованих за адресою: с. Лепини, Луцького району, Волинської області.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з наступного.

Між сторонами не підписувались акти виконаних робіт (форма КБ-2В) та акти здавання-приймання робіт за вересень-жовтень 2008 року.

Згідно актів приймання виконаних робіт (КБ-2 № 703, № 597) за вересень та (КБ-2 № 597, № 801, № 802) за жовтень і відповідних довідок про вартість виконаних підрядних робіт за згаданий період, що складені та підписані ПУПБК "Ваша криша", загальна сума, що підлягає сплаті на користь позивача складає 139 526,40 грн., з яких 76 776,00 грн. є вартістю робіт, виконання яких передбачено кошторисом, а 6 725,40 грн. –вартість робіт, виконання яких не передбачено кошторисом.

Судами встановлено сплату відповідачем-1 позивачу 29 622,83 грн. Згідно уточнених та відкоригованих ТОВ "Конгломерат" актів виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за жовтень місяць 2008 року, заборгованість генпідрядника становить 39 349,20 грн., позовні вимоги про стягнення якої задоволено судами.

Втім, даний висновок судів попередніх інстанцій оцінюється колегією суддів як передчасний, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 43 ГПК України встановлює, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим. Дане положення ґрунтується на імперативній нормі ч. 1 ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, прийняття рішення на підставі відкоригованих відповідачем-1 актів виконаних робіт та довідки про їх вартість, без встановлення дійсних правовідносин між сторонами та обставин справи, суперечить ст. 43 ГПК України, адже зазначені документи не можуть бути належними доказами в розумінні ст.ст. 32 –34 ГПК України (1798-12) .

Крім того, судами не враховано норми ч. 4 ст. 882 ЦК України та не досліджено мотиви відмови сторін від підписання зазначених вище актів виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Враховуючи дані норми законодавства, для правильного вирішення спору у даній справі, суди мали дослідити належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором, здійснення робіт по об’єкту, здачу у встановлений строк об’єкту тощо. Втім, даного судами зроблено не було.

Крім того, господарськими судами не надано належної правової оцінки умовам Договору щодо ціни роботи та порядку оплати виконаних робіт.

Згідно п. 5.1. Договору ціна роботи за Договором включає відшкодування витрат підрядника за виконану ним роботу та вартість розхідних матеріалів і складає 68 073,00 грн. Ціна роботи за Договором визначається згідно з кошторисом, який є додатком № 1 до Договору (п. 5.2.).

Втім, приймаючи оскаржувані рішення, судами зазначено, що позивачем та відповідачем-1 погоджено договірну ціну у сумі 1 753 801,20 грн. та кошторис. При цьому, судами не надано належної оцінки тому, що в документі, яким визначено договірну ціну відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000, зазначену суми інші, ніж вказано у спірних рішеннях. Крім того, погодження договірної ціни не містить посилання на Договір та складено станом на 18.01.2008 р. Так само не містить посилань на Договір і локальний кошторис, про який зазначено судами.

Пункт 5.4. Договору визначає, що у разі необхідності перевищити кошторис, підрядник зобов’язаний письмово повідомити про це генпідрядника протягом 2-х календарних днів з моменту зміни цін на матеріали та комплектуючі. До повідомлення мають бути додані документи, що обґрунтовують підвищення кошторису.

Судами не досліджено, чи дотримувались сторони умов п. 5.4. Договору при перевищенні кошторису, про який зазначено судами у спірних актах.

В положеннях Розділу 6 Договору сторони погодили порядок оплати виконаних робіт. Так, попередня оплата у розмірі 10% від суми договору перераховується протягом 5-ти банківських днів з моменту набрання чинності цим договором, тобто з моменту його підписання (п. 12.1. Договору). Оплата згідно актів приймання виконаних робіт за звітний період (календарний місяць) за формою КБ-2В провадиться протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цих актів. Остаточний розрахунок провадиться протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання робіт.

Втім, оцінки відносинам сторін в контексті розділу 6 Договору судами не надано, так само як і не встановлено, за що відповідачем-1 здійснено позивачу оплату в сумі 29 622,83 грн.

Судами також встановлено, що 23.02.2008 р. між ПУПБК "Ваша криша" (кредитор)_та ПП "Зеніт-Чернівці" (поручитель) укладено договір поруки (надалі –"Договір поруки"), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором за виконання грошових зобов'язань ТОВ "Конгломерат" за Договором.

Враховуючи укладення даного Договору поруки, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення суми заборгованості солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 з огляду на положення ч.1 ст. 553 ЦК України та ч.1 ст. 554 ЦК України.

Втім, даний висновок судів не ґрунтується на аналізі правовідносин сторін ані в рамках зазначених норм законодавства, ані умов Договору поруки.

Зокрема, п. 1.2. Договору поруки передбачив, що оплата відповідачем-2 за виконані роботи провадиться протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт за звітний період, яким є календарний місяць. Втім, судами встановлено, що зазначені акти сторонами не підписувались.

В той же час, п. 2.1.1 Договору поруки визначив, що при порушенні боржником зобов’язань перед кредитором за основним договором, поручитель зобов’язаний виконати за боржника зобов’язання у одноденний строк з дня отримання вимоги від кредитора. Направлення позивачем вказаної вимоги не було предметом дослідження судами при прийнятті оскаржуваних рішень, рівно як і не досліджувалось судами направлення позивачем відповідачу-2 повідомлення у відповідності до положень п. 2.1.2.

Отже, місцевим господарським судом в порушення ст. 43 ГПК України не досліджено всіх обставин справи та неправомірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Львівським апеляційним господарським судом зазначених помилок виправлено не було.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конгломерат" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.10.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі № 12/111 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суду.