Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Смолінського Сергія Олексійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року у справі № 21/121 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн" до Смолінського Сергія Олексійовича про стягнення суми, –

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Смолінського Сергія Олексійовича про стягнення 300242,73 грн., з яких –275941,50 грн. основного боргу, з урахуванням інфляційних витрат, 15848,46 грн. –3% річних та штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань у розмірі 8452,77 грн., посилаючись на те, що відповідач, в порушення умов протоколу № 3 та п. 3.7 Статуту товариства, норм чинного законодавства, не вніс свій вклад у розмірі 177500 грн. до статутного фонду товариства, не виконавши своїх зобов’язань перед товариством.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23 квітня 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 177500 грн. внеску до статутного фонду, 65407,53 грн. відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов'язання та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача та його повноважного представника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн", учасниками якого є Потійко Ю.А. (50 % статутного фонду) та Смолінський С.О. (50 % статутного фонду), оформленого протоколом загальних зборів № 3 від 16 липня 2004 року, збільшено статутний капітал товариства та затверджено нову редакцію статуту.

Нова редакція статуту товариства зареєстрована 16 серпня 2004 року за № 10711020001000107.

Доказів, що підтверджували б виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо виконання рішення зборів товариства про збільшення статутного фонду та фактичного внесення грошових коштів не надано.

Відповідно до пп. 5.6.1 статуту позивача, у редакції від 16 серпня 2004 року, у разі невиконання зобов’язання учасника щодо внесення повністю свого вкладу у статутний капітал у визначений строк, учасник товариства сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недонесеної суми або виключається зі складу учасників товариства.

Враховуючи, що кожний з учасників товариства має 50 % статутного капіталу і виключити відповідача з числа учасників товариства більш ніж як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників, як це передбачено чинним законодавством, неможливо, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума внеску до статутного капіталу в розмірі 177500 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 65407,53 грн. за 1345 днів прострочення грошового зобов'язання, відповідно до умов статуту позивача, підлягають стягненню з відповідача.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й господарський суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 177500 грн. внеску до статутного капіталу та 65407,53 грн. штрафних санкцій погодитись не можна.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Попередніми судовими інстанціями, в порушення вказаної норми права, не надано належної правової оцінки доводам відповідача, викладеним в запереченнях на позовну заяву (т. 1 а.с. 57), поясненнях відповідача (т. 1 а.с. 132), апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 3), не зазначено про це в судових рішеннях у справі.

При цьому, попередні судові інстанції, зазначивши норми матеріального права, які регулюють порядок збільшення статутного фонду товариства, не врахували, що збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення всіма його учасниками вкладів у повному обсязі, та без достатньої повноти перевірили порядок внесення додаткових вкладів, встановлений законом і статутом, а також наслідки їх невнесення.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Смолінського Сергія Олексійовича задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 23 квітня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року у справі № 21/121 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.