Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009 року (суддя Камша Н.М.) по справі № Б26/176-09 за заявою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі –ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаТрейд" (далі –ТОВ "МегаТрейд") про визнання банкрутом було визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 370 485 грн.68 коп.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 17.03.2010 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чеснову Н.В.; зобов’язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів в десятиденний строк за власний рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази подачі оголошення подати до господарського суду до 17.10.2009 року; визначено дати певних процесуальних дій у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року (головуючий: Виноградик О. М., судді:Джихур О. В., Лисенко О. М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009 року у справі № Б26/176-09 залишено без змін.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Трейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року у справі № Б26/176-09, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 року прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Трейд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року до провадження та призначено вищезазначену скаргу до розгляду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, як це передбачено ст. 2 ГПК України.

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ст. 19 Конституції України суд повинен діяти на підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Загальні підстави порушення провадження у справі про банкрутство передбачено статтею 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що:

- вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними;

- боржником пропущено мінімальний тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами);

- сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) складає не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону, до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються відповідні документи, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону, у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та, за наявності підстав, передбачених статтю 40 цього Закону, виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

За змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність, як це передбачено п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15 (v0015700-09) .

Як встановлено судами попередніх інстанції боржником протягом більше трьох місяців заборгованості за рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 27/38-09, відповідно до якого з боржника на користь ініціюючого кредитора було стягнено 366 700 грн. 67 коп. боргу, 3667 грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в зв’язку з неналежним виконанням боржником зобов’язань за кредитним договором від 02.06.2008р. № 015/03-00/100/1-08 щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів, сплаті відсотків тощо.

Судами також встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення постановою Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22.04.2009 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 27/38-09 на підставі наказу від 03.04.2009 року.

Постановою цього ж відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22.07.2009р. стягувачу –ініціюючому кредитору по цій справі було повернуто виконавчий документ –наказ по справі № 27/38-09 –без виконання, в зв’язку з тим, що заходами примусового виконання рішення, було встановлено факт відсутності у боржника будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення та заходи по розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Таким чином, наявними є всі встановлені Законом про банкрутство ознаки неплатоспроможності боржника, необхідні для здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв’язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 125, 129 конституції України, ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Трейд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року у справі № Б26/176-09 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року у справі №Б26/176-09 залишити без змін.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.