Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" про зобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено сторонами у специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р., посилаючись на приписи статей 525, 526, 651, 655, 689, 690, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 265 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору від 15.01.2008 р. продукція постачається в строки, визначені у специфікаціях до договору. Пунктом 4 специфікації № 3 від 18.08.2008 р. строк поставки –50 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації обома сторонами.

Вказана специфікація № 3 від 18.08.2008 р. відповідачем була підписана 18.08.2008р., а позивачем –15.09.2008 р., тобто строк поставки обраховується з 15.09.2008 р. до 04.11.2008 р.

Однак, листом від 15.10.2008 р. № 07-03/1263 відповідач повідомив про припинення приймання постачань продукції та запропонував зупинити відвантаження продукції за вказаною специфікацією до письмового повідомлення відповідача, на підставі чого замовлена відповідачем продукція згідно із специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. залишилась зберігатися на складі позивача.

ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" не повідомив про готовність прийняти продукцію, 05.12.2008 р. доставлена відповідачу продукція прийнята ним не була, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов’язань за договором.

У відзиві на позовну заяву ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що листом від 15.10.2008 р. № 07-03/1263 у зв’язку з критичною фінансовою ситуацією на ринку просив позивача не відвантажувати продукцію до письмового повідомлення, а тому, посилаючись на приписи статей 181, 188 Господарського кодексу України, оскільки від позивача у двадцятиденний строк після отримання пропозиції не надійшло заперечень відносно зміни строків поставки, на думку відповідача, вказана пропозиція була позивачем прийнята.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. (суддя Попков Д.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач допустив порушення покладеного на нього обов’язку з доставки визначеної кількості товару у встановлений строк, унеможливлює існування факту порушення його прав як постачальника з боку відповідача відносно прийняття товару, визначеного специфікацією № 3 від 18.08.2008р.

За апеляційною скаргою ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Скакун О.А., Акулова Н.В., Колядко Т.М.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.11.2009 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким зобов’язав ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації № 3 від 18.08.2008 року до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять підписаної двосторонньої угоди між сторонами до договору від 15.01.2008 р. про зміну строків поставки за договором, та не містять будь-яких доказів, що свідчать про прийняття, чи не прийняття, позивачем пропозиції відповідача, що викладена в листі від 15.10.2008 року.

ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що пунктом 9.10 договору, укладеного між сторонами, передбачене право односторонньої відмови від зобов’язання, у випадку порушення постачальником прийнятих на себе зобов’язань.

Одним з елементів належного виконання зобов’язання –це виконання зобов’язання у встановлений строк. Пунктом 4 специфікації № 3 від 18.08.2008 р. до договору передбачено, що строк поставки становить 50 календарних днів з моменту підписання даної специфікації, яка була підписана сторонами 18.08.2008 р. Тобто, на думку скаржника, строк поставки закінчився 07.10.2008 р., а спроба поставити частину продукції ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" була здійснена тільки 05.12.2008 р., що стало підставою для відмови замовника від зобов’язання.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" просило залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.01.2008 р. між ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" (Постачальник) та ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 4600031937/502, згідно пунктами 1.1. та 12.3 якого Постачальник зобов’язувався поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію, зазначену у відповідних Специфікаціях до цього договору.

Продукція поставляється на умовах, викладених у даному договорі або в Специфікаціях.

Строк дії договору до 21.12.2009р.

Відповідно до розділу 4 договору продукція поставляється на умовах DDP ВАТ "МК "Азовсталь", якщо інші умови поставки не будуть визначені в Специфікаціях. Продукція повинна бути поставлена в строки, передбачені в специфікаціях до договору.

Згідно зі специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. сторони дійшли згоди щодо постачання визначеної продукції на умах DDP (склад Покупця) зі строком поставки - 50 календарних днів з дати підписання даної специфікації обома сторонами та на умовах 100% сплати вартості продукції по факту її отримання на складі Покупця протягом 20 банківських днів з дати поставки і отримання Покупцем визначених у договорі документів та рахунку на попередню оплату.

Судами також було встановлено, що 15.10.2008р. відповідач направив позивачу лист № 07-03/1263, в якому просив не здійснювати поставку продукції за специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. до договору № 4600031937/502 до письмового повідомлення.

ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" направив ВАТ "МК "Азовсталь" лист № 535 від 02.12.2008 р., в якому посилаючись на витрати щодо зберігання продукції, сплату відсотків по банківським кредитам внаслідок неодержання оплати, повідомив Покупця про те, що перша партія замовленої продукції буде поставлена 05.12.2008 р.

04.12.2008 р. ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" була виписана видаткова накладна № 95 на частину визначеної у специфікації № 3 продукції, та відрядив свого співробітника до Покупця для відвантаження обладнання.

Відповідач відмовився від прийняття доставленої продукції, про що складено акт працівниками позивача від 05.12.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" про зобов’язання ВАТ "МК "Азовсталь" прийняти продукцію, перелік якої погоджено сторонами у специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008р.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що позивачем надано два примірники специфікації № 3 від 18.08.2008 р., один з яких містить дату підписання "15.09.2008 р.", яка стоїть біля підпису постачальника, тоді як в іншому, наданому разом із позовом примірнику відсутня така відмітка (а.с.12, 65).

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції оригінал специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р. витребуваний не був, належна оцінка йому не надавалась.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 9.4 договору в разі прострочки поставки будь –якої партії продукції більше, ніж на 10 календарних днів, Покупець має право відмовитися від виконання зобов’язань за договором та розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Постачальника (телеграмою, по факсу, по електронній пошті – будь –яким чином за своїм вибором).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, листом від 15.10.2008 р. ВАТ "МК "Азовсталь" направив позивачу лист № 07-03/1263, в якому просив не здійснювати поставку продукції за специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. до договору № 4600031937/502 до письмового повідомлення про готовність прийняти зазначені у специфікації запасні частини.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами не встановлювались обставини справи щодо дотримання сторонами умов вказаного пункту договору та наявність підставі у відповідача щодо відмови від зобов’язання.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. у справі № 37/185пн скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) касаційному оскарженню не підлягає.