13/4-пн-10 Про зобов'язання БТІ видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно - 14.04.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Релігійної громади євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" (м. Цюрупинськ Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2010 р. у справі № 13/4-ПН-10

за позовом Релігійної громади євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" (м. Цюрупинськ Херсонської області)

до відповідача Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (м. Херсон)

про зобов’язання видати витяг з реєстру прав власності,

Релігійна громада євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонського державного БТІ, у урахуванням уточнень (а.с.39), про зобов’язання відповідача виконати умови договору № 1540/09 від 13.10.2009 р. "На виконання робіт з технічної інвентаризації об’єктів та оформлення юридичної документації" та видати позивачу витяг з реєстру права власності на будівлю кінотеатру "Промінь", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, буд. 21.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.02.2010 р. у справі 13/4-ПН-10 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.44-46).

Рішення суду мотивоване тим, що видача підприємствами БТІ витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не пов’язане із здійсненням ними договірних зобов’язань, обов’язок щодо реєстрації права власності на нерухоме майно покладено на відповідача Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) та Тимчасовим Положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) . Тому у цих правовідносинах відповідач виступає як суб’єкт владних повноважень, а такі спори підвідомчі адміністративним судам. Видача витягу з реєстру прав на нерухоме майно не є предметом договору, на який посилається позивач. Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги саме договірними зобов’язаннями із відповідачем, суд дійшов висновку, що провадження у справі припиненню не підлягає, однак в позові слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Релігійна громада євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" (позивач) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 02.02.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач не погоджується з висновком суду про те, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, а спори із суб’єктами владних повноважень підвідомчі адміністративним судам. Позивач наполягає, що між сторонами склались саме господарські правовідносини на підставі договору № 1540/09 від 13.10.2009 р., з якого, хоча і не вбачається, яку саме документацію відповідач зобов’язується оформити, втім, на виконання даного договору позивачем було сплачено за послуги БТІ згідно вказаного договору та за витяг з реєстру прав власності, що підтверджується квитанціями № SQ4258972 від 13.10.2009 р. та № SQ4258989 від 13.10.2009 р. Тому, за переконанням позивача, відмовляючи у видачі позивачу витягу, відповідач неправомірно ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договором.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2010 р. апеляційну скаргу Релігійної громади євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" прийнято до провадження, слухання справи призначено на 14.04.2010 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 962 від 14.04.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Коробка Н.Д.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Відповідач (Херсонське ДБТІ) надіслав відзив, в якому зазначає, що релігійна громада звернулась до БТІ з заявою про надання витягу з реєстру прав власності для оформлення договору. Однак, при обстеженні нерухомого майна було виявлено перепланування та зміна функціонального призначення колишньої будівлі кінотеатру "Промінь" в Будинок молитви без отримання дозволу на виконання робіт з переобладнання, будівництва (реконструкції), що є самочинним будівництвом. Позивач отримати витяг із позначкою про самовільне будівництво (переобладнання будинку) відмовився.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, достатність матеріалів справи, належне та своєчасне повідомлення сторін про призначення до розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За заявою представника позивача апеляційний розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За його згодою в судовому засіданні 14.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до БТІ з позовом про зобов’язання відповідача виконати умови договору №1540/09 від 13.10.2009 р. на виконання робіт з технічної інвентаризації об’єктів та оформлення юридичної документації, та видати позивачу витяг з реєстру права власності на будівлю кінотеатру "Промінь", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, буд. 21.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням БТІ своїх зобов’язань за договором № 1540/09 від 13.10.2009 р. щодо надання послуг по виготовленню документації – витягу з реєстру прав власності.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно 13.10.2009 р. між Релігійною громадою євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" (замовник, позивач) та Херсонським ДБТІ (виконавець, відповідач) був підписаний договір № 1540/09 на виконання робіт з технічної інвентаризації об’єктів та оформлення юридичної документації, за умовами якого виконавець зобов’язався за завданням замовника надати послуги по виготовленню документації об’єктів (а.с.23).

Ціна послуг по договору складає 200 грн., в тому числі ПДВ 33 грн. 33 коп., яка визначена як попередній розрахунок та коригується по завершенню робіт згідно з фактично виконаним обсягом (п.2.2).

Відповідно до ст. 179 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. '…'.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 638 ЦК України, якою передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами наведених норм сторони обов’язково повинні погодити предмет договору.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з тексту договору, він має ознаки договору про надання послуг.

Втім, як вбачається з умов договору, а саме, розділу 1, сторонами не узгоджений предмет даного договору, не визначено, яку саме документацію і щодо якого об’єкту нерухомості повинен виготовити відповідач.

Водночас, судова колегія враховує, що у п. 1.1 договору встановлено, що відповідач зобов’язується за завданням замовника (позивача) виготовити документацію, але завдання (замовлення) позивача не визначено жодним іншим документом (додатком до договору, додатковою угодою до договору чи іншим шляхом), який би був невід’ємною частиною договору та містив конкретний перелік документів, що підлягає оформленню.

Таким чином, підписуючи вказаний договір, сторонами разом з тим не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а саме: не визначено предмет договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договір № 1540/09 від 13.10.2009 р., на який позивач посилається в обґрунтування заявленого позову про зобов’язання відповідача виконати умови даного договору, є неукладеним, а тому вимоги позивача про зобов’язання виконати умови договору та надати Витяг є безпідставними.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання позивача на квитанцію № SQ4258989 від 13.10.2009 р. про сплату 72,25 грн. за Витяг, оскільки, хоча в ній і вказано призначення платежу "За витяг з реєстру прав …", однак дана квитанція не містить посилання на будь-який договір.

Слід також відмітити, що БТІ у своєму листі б/н від 13.11.2009 р. (копія а.с.11) щодо неможливості видати Витяг посилається на заяву позивача від 13.10.2009 р., а не договір.

Разом з тим, згідно із п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) та п. 1 Наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" (z0157-02) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Пунктом 5 Наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" (z0157-02) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок надання витягу з Реєстру прав та інформації про зареєстровані права.

Так, згідно положень даного пункту право на отримання витягу мають: власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи. Витяг з Реєстру прав надається після отримання відповідної заяви встановленої форми (додаток 8).

Відповідно до п. 5.11 Тимчасового положення (z0157-02) у задоволенні заяви про надання витягу з Реєстру прав може бути відмовлено, якщо заявник не має права на отримання тих відомостей з Реєстру прав, які були викладені в його заяві.

Слід відмітити, що вказаним Тимчасовим положенням (z0157-02) не передбачено видача та отримання Витягу на договірних засадах, надання БТІ витягу з Реєстру прав здійснюється на підставі відповідної заяви.

Пунктом 1.12. "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" встановлено, що рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Вищевикладене у сукупності свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, в тому числі із наданням відповідних документів.

Таким чином, БТІ щодо реєстрації права власності, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.

Спори з суб’єктами владних повноважень, що випливають з публічно-правових відносин, не підвідомчі господарським судам та розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позивачем заявлено позов до БТІ з підстав невиконання ним господарських зобов’язань, тобто на помилковому уявленні про існування між ними господарських правовідносин на підставі договору № 1540/09 від 13.10.2009 р. (який, як встановлено апеляційною інстанцією є неукладеним), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що провадження у справі не підлягає припиненню.

Втім, з огляду на вищевикладене, з заявлених позивачем підстав позов задоволенню не підлягає. Місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відому у позові, підстав для скасування рішення немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою по сплаті державного мита покладаються на заявника скарги – позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Релігійної громади євангельських християн-баптистів "Церква Христа Спасителя" (м. Цюрупинськ Херсонської області) на рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2010 р. у справі № 13/4-ПН-10 залишити без задоволення.