18/163 Про зобов'язання виконати умови інвестиційного договору та зустрічні вимоги щодо визнання зазначеного договору неукладеним - 13.04.2010 Прийняття

У квітні 2008 року Приватне підприємство "Кво-Д" звернулось до суду з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук" про зобов’язання відповідача негайно передати у власність позивачеві належну йому частину об’єкта згідно з п.5.2 інвестиційного договору №8-0503/1 від 08.04.2003р., шляхом підписання акту прийому-передачі закінченого будівництвом об’єкта; у 10-денний термін після передачі об’єкта у власність надіслати клопотання до Київської міської ради про розмежування земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт і погодитись на користування частиною земельної ділянки для позивача; сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми витрачених позивачем грошових коштів на завершення будівництва; стягнути з відповідача 85,00 грн. по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У процесі розгляду справи представником відповідача подано зустрічний позов, в якому позивач за зустрічним позовом просив визнати інвестиційний договір №8-0503/1 від 08.04.2003р. неукладеним; стягнути з Приватного підприємства "Кво-Д" витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07 липня 2009 року у справі № 18/163 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Всеукраїнську громадську організацію "Українська академія наук" передати у власність Приватного підприємства "КВО-Д" частину об’єкту, відповідно до п.5.2 інвестиційного договору №8-0503/1 від 08.04.2003р. (частина об’єкту, визначена вісями 1-5 та А-Ж, площею 48х15=720кв.м. та відповідну земельна ділянка), шляхом підписання акту прийому-передачі закінченого будівництвом об’єкту. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук" на користь Приватного підприємства "КВО-Д" 42 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 07 липня 2009 року у справі № 18/163 змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року Приватне підприємство "Кво-Д" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 07 липня 2009 року.

Вимоги касаційної скарги Приватне підприємство "Кво-Д" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Всеукраїнська громадська організація "Українська академія наук" надала відзив на касаційну скаргу в якому заперечує проти заявленої скарги та просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року залишити без змін а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Кво-Д" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне, 08 квітня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено інвестиційний договір №8-0503/1 відповідно до умов якого позивач, за первісним позовом, здійснює інвестування будівництва об’єкту на умовах, передбачених цим договором та після прийняття його в експлуатацію державною комісією, приймає частину об’єкту, визначену п.5.2 договору у свою власність шляхом підписання акту прийому-передачі завершеного будівництвом об’єкту, а відповідач за первісним позовом зобов’язаний сприяти позивачеві у завершенні будівництва об’єкту шляхом надання йому консультаційних та інших зазначених у договорі послуг, та, після прийняття об’єкту в експлуатацію Державною комісією, передати частину об’єкту у власність позивача, за первісним позовом, шляхом підписання акту прийому передачі завершеного будівництвом об’єкту.

Об’єктом інвестиційного договору є незавершений будівництвом магазин "Промтовари", який знаходиться за адресою: м. Київ, ж/м "Святошин", 1-й мікрорайон, ділянка 23, та належить на праві власності відповідачеві за первісним позовом на підставі договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва №757 від 26.03.2001р.

Пунктом 4.1 інвестиційного договору визначені обов’язки інвестора - позивача за первісним позовом - зокрема:

- за свій рахунок та від імені замовника - відповідача за первісним позовом - відновити проектно-кошторисну та іншу необхідну для будівництва документацію по об’єкту, а у разі необхідності внести до неї зміни та затвердити її у встановленому чинним законодавству порядку;

- за свій рахунок і від імені відповідача за первісним позовом отримувати необхідні дозволи та ордери на виконання будівельних робіт;

- замовити від імені відповідача за первісним позовом і за свій рахунок відведення земельної ділянки під об’єкт та укласти договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт;

- у десятиденний термін після підписання договору прийняти у користування на період будівництва незавершений будівництвом об’єкт від відповідача за первісним позовом шляхом підписання акту прийому-передачі незавершеного будівництвом об’єкту;

- у десятиденний термін після підписання даного договору прийняти будівельний майданчик, на якому розташований незавершений будівництвом об’єкт від відповідача за первісним позовом на період будівництва об’єкту шляхом підписання акту прийому-передачі будівельного майданчику;

- за свій рахунок нести відповідальність за утримання будівельного майданчика у відповідному стані відповідати за охорону майна і виконання робіт на будівельному майданчику, його освітлення та огорожу, виконання необхідних природоохоронних заходів та заходів, щодо забезпечення пожежної безпеки, охорони праці, забезпечувати чистоту на будівельному майданчику та прилеглій до нього території. Витрати з підтримки порядку на будівельному майданчику, сплата штрафів за невиконання вимог цього пункту лягають на позивача за первісним позовом;

- своїми (або залученими) силами і засобами та за свій рахунок закінчити будівництво об’єкту у повному обсязі до 26.03.2005р.;

- виконувати функції замовника по будівництву об’єкту у повному обсязі і за свій рахунок;

- у встановленому чинним законодавством порядку здати об’єкт в експлуатацію Державній технічній комісії;

- у трьохденний термін письмово повідомити відповідача за первісним позовом про прийняття об’єкта в експлуатацію;

- у місячний термін після здачі об’єкту в експлуатацію прийняти визначену частину його у свою власність шляхом підписання акту прийому-передачі об’єкта;

- самостійно оформлювати право власності на об’єкт відповідно до вимог чинного законодавства України;

Відповідно до п. 4.2 інвестиційного договору визначень обов’язки відповідача, а саме:

- надавати позивачу за первісним позовом необхідну допомогу та документи для відновлення проектно-кошторисної та іншої необхідної для будівництва документації по об’єкту;

- надавати позивачу за первісним позовом необхідну допомогу та документи для отримання необхідних дозволів та ордерів на виконання будівельних робіт;

- надавати позивачу за первісним позовом необхідне допомогу та документи для замовлення від імені відповідача за зустрічним позовом відведення земельної ділянки під об’єкт та укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт;

- у десятиденний термін після підписання даного договору передати у користування на період будівництва незавершений будівництвом об’єкт позивачу за первісним позовом шляхом підписання акту прийому-передачі незавершеного будівництвом об’єкта;

- у десятиденний термін після підписання даного договору передати будівельний майданчик, на якому розташований незавершений будівництвом об’єкт позивачеві за первісним позовом на період будівництва об’єкту шляхом підписання акту прийому-передачі будівельного майданчика;

- передати позивачу за первісним позовом функції замовника по будівництву об’єкту у повному обсязі;

- надавати позивачу за первісним позовом консультаційні послуги з питань будівництва об’єкту та оформлення права власності на нього;

- сприяти позивачу за первісним позовом у здачі об’єкта в експлуатацію Державній технічній комісії;

- у місячний термін після здачі об’єкта в експлуатацію передати частину його у власність шляхом підписання акту прийому-передачі об’єкту;

- у десятиденний термін після передачі об’єкту у власність надіслати клопотання до Київської міської ради про розмежування земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт, і погодитись на користування частини земельної ділянки для позивача за первісним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 31 березня 2006 року, затвердженим розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №828 від 15 травня 2007 року, яким затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкту.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову, зазначив що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про здійснення позивачем робіт на об’єкті незавершеного будівництва магазину "Промтовари", а саме відсутній розрахунок та бухгалтерські документи, щодо суми витрачених позивачем, за первісним позовом, коштів на виконання умов інвестиційного договору Приватним підприємством "Кво-Д".

В матеріалах справи міститься низка документів яка підтверджує виконання Приватним підприємством "Кво-Д" підрядних робіт на спірному об'єкті розташованому за адресою м. Київ, вул. Семашка, 13 (т. 1 ар. 78-202), яким була надана належна оцінка судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21 травня 2007 року № 175 (т.1 ар 23-26), а також поза увагою суду залишився лист Приватного підприємства "Кво-Д" адресований УАН доктору технічних наук академіку Оніпенко О.Ф., яким останній повідомив про завершення будівництва та зазначив, що розпорядженням Святошинської районної державної адміністрації у місті Києві №828 від 15 травня 2007 року затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту БПО Магазин "Промтовари" по вул. В.Семашка 21 травня 2007 року акт державної приймальної комісії зареєстровано інспекцію держбудконтролю.

Таким чином, обставини справи що були вірно встановлені судом першої інстанції свідчать про виконання своїх зобов'язань за договором з боку позивача дає підстави стверджувати про обґрунтованість позовних вимог.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу законодавчо визначених положень вбачається, що договір, як і будь-який правочин, є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

В п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) Верховний суд України наголошує на тому, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

У матеріалах справи відсутні докази того, що при укладенні інвестиційного договору у відповідача за первісним позовом існували будь-які заперечення щодо договору в цілому або окремих його частин.

Крім того, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визнання договору неукладеним не є способом захисту порушеного права, виходячи із ст. 16 ЦК України про що наголосив Верховний суд України в п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) а саме, про те, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК (435-15) .

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Всеукраїнську громадську організацію "Українська академія наук" передати у власність Приватного підприємства "КВО-Д" частину об’єкту, відповідно до п.5.2 інвестиційного договору №8-0503/1 від 08.04.2003р. (частина об’єкту, визначена вісями 1-5 та А-Ж, площею 48х15=720кв.м. та відповідну земельна ділянка), шляхом підписання акту прийому-передачі закінченого будівництвом об’єкту.

Згідно п.2 ч.1 ст. 103, ч.1 ст. 104, ч.2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, чого останньою зроблено не було, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Київським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 09 грудня 2009 року не було дотримано вищенаведені норми права, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить діючому законодавству.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року зі справи № 18/163 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 07 липня 2009 року зі справи № 18/163 –залишенню без змін.