Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азуріт-СТ", м. Київ (далі –ТОВ "Азуріт-СТ")

на рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2009 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010

зі справи № 04/92-68

за позовом ТОВ "Азуріт-СТ"

до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Київ (далі –Управління), та

Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Дніпромісто", м. Київ, в особі його Волинської філії, м. Луцьк Волинської області (далі –Інститут)

про стягнення 1 050 000 грн. компенсації за порушення особистих немайнових і майнових прав та 250 000 грн. моральної шкоди.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Азуріт-СТ" –Нікогосян Р.Г., Шульги В.П.,

Управління –Черненка В.І.,

Інституту –Бідзіля А.Я.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Азуріт-СТ" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідачів 1 050 000 грн. компенсації за порушення особистих немайнових і майнових прав та 250 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.11.2009 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 (колегія суддів у складі: суддя Давид Л.Л. –головуючий, судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що позивач не мав права на звернення до суду з даним позовом, оскільки:

? особисті немайнові права на об’єкт авторського права (як зазначено в судових рішеннях, твір архітектури, містобудування чи садово-паркового мистецтва) належать його автору –Юришинець С.Є., а не позивачеві;

? договір від 10.09.2006 № 10/09, за яким фізичною особою –підприємцем Юришинець С.Є. (далі –ФОП Юришинець С.Є.) створено твір, не є авторським договором у розумінні статті 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ); об’єкт авторського права також не створено названою особою і у зв’язку з виконанням нею трудового договору);

? відповідачами не було оприлюднено зазначений твір;

? наданий суду розрахунок матеріальної шкоди, завданої позивачу, є по своїй суті розрахунком неодержаних прибутків позивача; укладеним позивачем і Управлінням контрактом не передбачено відшкодування такої шкоди внаслідок розірвання Контракту, у тому числі і в односторонньому порядку.

ТОВ "Азуріт-СТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначено, зокрема, про те, що попередніми судовими інстанціями на порушення приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ) не досліджено належним чином наявних у справі доказів (зокрема, договорів, укладених ТОВ "Азуріт-СТ" з Юришинець С.Є. (на думку скаржника, договір про створення твору за замовленням) і з Управлінням); не визначено суб’єкта майнових авторських прав на твір архітектури; неправильно застосовано норми ЦК України (435-15) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі –Закон).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 30.08.2006 ТОВ "Азуріт-СТ" (виконавець) та Управлінням (замовник) укладено контракт № 14-3х (далі –Контракт) на виконання проектно-вишукувальних робіт, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов’язується виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки проектно-кошторисної документації на будівництво багатосекційного п'яти поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торгівельно-розважальний центр) по вул. Ватутіна в м. Ковель згідно із завданням на проектування, АПЗ, технічних умов; розроблена проектна документація є інтелектуальною власністю виконавця (пункт 8.1 Контракту);

- вартість робіт на стадії "проект" становить 324 618 грн., а на стадії "робоча документація" –455 076 грн.; стадія "проект" виконана і Управлінням оплачена;

- пунктом 2.6 Контракту обумовлено право залучення виконавцем до виконання проектно-вишукувальних робіт спеціалізованих проектних організацій в процесі проектування на умовах субпідряду; кошти, отримані від замовника, як оплата виконаних робіт, розподіляються між виконавцем та субпідрядними організаціями відповідно до умов укладених договорів субпідряду;

- 22.05.2007 позивачем та Управлінням укладено додаткову угоду №1 до Контракту, відповідно до умов якої вартість робіт за Додатковою угодою складає 11 870 грн., а загальна вартість робіт за Контрактом складає 324 668 грн.;

- відповідно до пункту 4.5 Контракту після закінчення виконаних робіт (стадії) виконавець передає замовнику документацію –акт приймання-передачі виконаних робіт; роботи вважаються прийнятими лише після підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт;

- на виконання умов Контракту та додаткової угоди до нього Управлінням перераховано на розрахунковий рахунок позивача передоплату в сумі 324 688 грн., що дорівнює вартості робіт за Контрактом, такими платіжними дорученнями: від 10.10.2006 № 385 на суму 66 409 грн., від 05.10.2006 № 379 на суму 70 000 грн., від 06.10.2006 № 382 на суму 20 000 грн., від 20.12.2006 № 500 на суму 74 050,56 грн., від 21.11.2007 № 1104 на суму 88 293,44 грн. та від 23.05.2007 № 439 на суму 5 935 грн.;

- відповідно до пункту 3.1 Контракту строки розробки технічної документації наведені у графіку виконання робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною Контракту;

- згідно з графіком виконання робіт відповідач зобов'язаний виконати проектні роботи на стадії "проект" у строк до 01.12.2006;

- згідно з актом приймання-передачі, складеним у грудні 2006 року, роботи прийнято лише на суму 166 613,76 грн.;

- за твердженням Управління, прийняті роботи виконано неякісно та не в повному обсязі, про що вказано у листах від 11.12.2006 № 172/1-к, від 13.12.2006 № 175/5-к, від 06.07.2007 № 230 та у зведеному висновку комплексної державної експертизи від 30.10.2007 № 1965/244-07. Таким чином, оплачені проектні роботи на суму 158 074,24 грн. позивачем фактично не виконано;

- з метою виконання умов Контракту позивач 10.09.2006 уклав контракт № 10/09 з ФОП Юришинець С.Є. на виконання проектних робіт з розробки проектної документації на будівництво багатосекційного п'ятиповерхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торговельно-розважальний центр) по вул. Ватутіна 70 б в м. Ковель по розділу –"Архітектурні рішення"; розділом 8 даного контракту сторони обумовили, що розроблена проектна документація є інтелектуальною власністю " замовника " –ТОВ "Азуріт-СТ";

- згідно зі зведеним висновком комплексної державної експертизи від 30.10.2007 №1965/244-07 щодо проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-б в м. Ковель Волинської області даний проект рекомендовано відкоригувати і подати на повторну експертизу;

- 06.11.2007 за вих. №2026/244-07 за результатами повторної експертизи дано позитивний висновок зазначеному проекту;

- 22.06.2007 Інститутом отримано замовлення Управління № 212/1 на розроблення робочого проекту 60-ти квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-Б у м. Ковелі;

- Управлінням та Інститутом укладено договір від 25.06.2007 №878 на розроблення проектно-кошторисної документації;

- авторський нагляд за реалізацією проектних рішень у будівництві 60-ти квартирного житлового будинку здійснюється на підставі укладеного Управлінням та Інститутом договору від 14.07.2007 №880 А;

- проектно-кошторисна документація 60-квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна 70-Б у м. Ковелі, розроблена Інститутом, пройшла комплексу державну експертизу в Українській державній інвестиційній експертизі Волинській обласній службі та одержала позитивний висновок від 25.02.2008 №320/15-08;

- згідно з висновком судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 21.04.2009 №71/08, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, при створенні Інститутом робочого проекту будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна 70-б використано комплексний проект будівництва багатоквартирних житлових будинків з торговельно-розважальним центром по вулиці Ватутіна 70-б в місті Ковель, розроблений ТОВ "Азуріт-СТ";

- "наданий суду розрахунок матеріальної шкоди, нібито завданої позивачу, є по своїй суті розрахунком неодержаних прибутків" ТОВ "Азуріт-СТ", однак Контрактом відшкодування такої шкоди не передбачено.

Згідно з частинами першою і другою статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором .

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Як вбачається з судових рішень зі справи, у вирішенні спору попередні судові інстанції виходили з того, що особисті немайнові права на об’єкт авторського права належать не позивачеві, а первинному суб’єкту –автору твору (Юришинець С.Є., якою створено твір за умовами контракту з ТОВ "Азуріт-СТ" від 10.09.2006, що не є авторським договором у розумінні статті 638 ЦК України).

Разом з тим, судовими інстанціями не взято до уваги, що виключні майнові авторські права на твір можуть належати не авторові, а особі, яка набула такі права у встановленому законом порядку (зокрема, на підставі договору).

Отже, у вирішенні спору судовим інстанціям на підставі наявних у справі доказів належало з'ясувати, чи має позивач виключні майнові авторські права на об’єкт авторського права, для чого слід було дослідити належним чином умови Контракту та договору від 10.09.2006, укладеного ТОВ "Азуріт-СТ" і СПД Юришинець С.Є.

При цьому судовим інстанціям слід було дати оцінку твердженням позивача про те, що об’єктом дано спору є твір архітектури, створений за замовленням (а не у зв’язку з виконанням трудового договору, як зазначено в судових рішеннях зі справи); частиною ж другою статті 430 ЦК України передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням,належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. У зв’язку з цим необхідну оцінку слід було надати і умовам КОНТРАКТУ у частині, що передбачає право власності на новостворений об’єкт інтелектуальної власності та його відповідність ЦК Україні (435-15) .

За приписами частин першої і другої статті 1112 ЦК України за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

Крім того, за приписами статті 433 ЦК України і статті 8 Закону об'єктами авторського права є, зокрема, твори архітектури. Такими об’єктами також є твори містобудування і садово-паркового мистецтва.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Невиключний перелік способів використання творів наведено у частині третій статті 15 Закону.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону.

За приписами статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Виходячи з аналізу приписів чинного законодавства, у розгляді справи господарським судам належало також з'ясувати:

- який саме об’єкт авторського права є предметом даного спору – твір архітектури (як зазначає позивач), твір містобудування чи садово-паркового мистецтва;

- чи здійснював кожен із відповідачів використання об’єкта авторського права позивача, в який спосіб і в якій формі; при цьому слід мати на увазі помилковість висновків попередніх судових інстанцій про те, що використання твору архітектури може відбуватися лише при його реалізації;

- чи є таке використання відповідачами об’єкта авторського права неправомірним з урахуванням досліджених судовими інстанціями положень Контракту та договору від 10.09.2006 №10/09 та приписів статей 430, 1112 ЦК України;

- у залежності від встановленого судами наявність права позивача на стягнення компенсації за порушення його виключних майнових авторських прав відповідно до приписів статті 52 Закону, а не матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, як зазначено у рішенні місцевого і постанові апеляційного господарських судів, та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що судові рішення попередніх судових інстанцій прийнято з порушенням вимог статті 43 ГПК України, тобто без повного, всебічного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Оскільки відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, остання підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в залежності від встановленого вирішити спір згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азуріт-СТ" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 зі справи № 04/92-68 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарського суду Волинської області.

Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.