14/57/09-1/100/09 Про стягнення заборгованості за договором поставки товару - 22.02.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" 40485,03 грн., в т.ч.: 31250,00 грн. основного боргу за договором № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р., 739,73 грн. 3% річних, 2656,25 грн. інфляційних втрат та 5839,05 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2009 р. (суддя Немченко О.І.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 31250,00 грн. основного боргу, 739,73 грн. 3% річних, 2656,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 3691,94 грн. пені, 383,37 грн. державного мита та 111,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009р. (головуючий Зубкова Т.П., судді Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення і постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія"(Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 31/03/08-1, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на таких умовах: дріжджі кормові в кількості 20 тонн ціною 2260,00 грн. за тонну, на загальну суму 45200,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Покупець сплачує Продавцеві 100% вартість товару в безготівковій формі протягом п’яти днів з дати поставки товару.

За умовами п. 4.2 Договору у випадку прострочення оплати вартості товару Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється Продавцем автомобільним транспортом. Продавець зобов’язаний поставити товар до цеху Покупця на адресу: м. Мелітополь, вул. Кирова, 175.

Товар вважається поставленим Продавцем з дати надходження товару на місце призначення, зазначене в п. 3.1 Договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що продавець зобов’язується надати покупцю (його представнику) оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на товар, сертифікат (посвідчення) якості, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Згідно із п. 3.4 Договору прийом по кількості і якості здійснюється покупцем в момент поставки товару.

В п. 7.2 Договору сторонами узгоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання обов’язків сторонами.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № POL00000000114 від 01.04.2008 р. та довіреністю серії ЯОЧ №425452 від 31.03.2008 р. товар (дріжджі кормові) в кількості 20 тонн на загальну суму 45200,00 грн.

Натомість відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, виставлений рахунок-фактуру №POL00000000124 від 01.04.2008 р. оплатив лише частково в сумі 13950,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 31250,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, який доведений матеріалами справи.

Окрім того, враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу за поставлену продукцію, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України він зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочки, а також 3% річних, судами попередніх інстанцій задоволені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які за перевіреним розрахунком суду складають 3395,98 грн.

Також, оскільки відповідачем не спростовано факту прострочення ним оплати поставленої продукції, він на підставі п.4.2 Договору та ст. 611 ЦК України зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню.

Втім, враховуючи, що розрахунок пені, заявленої до стягнення здійснено позивачем не в межах встановленого п.6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, до стягнення присуджено лише 3691,94 грн., яка нарахована за період з 07.04.2008 р. по 07.10.2008 р.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки ні господарський суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з’ясували до кінця дійсні права і обов’язки сторін, не визначили які правовідносини існували між сторонами і на підставі чого вони виникли.

Так, розглядаючи даний спір як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд дійшли передчасного висновку про те, що поставка товару по видатковій накладній № POL00000000114 від 01.04.2008 р. відбулась по договору №31/03/08-1 від 31.03.2008р., оскільки в самій накладній визначена підстава поставки рахунок фактура № POL00000000114 від 01.04.2008 р., а не зазначений договір.

При цьому, в рахунку фактурі № POL00000000114 від 01.04.2008 р. також відсутнє визначення договору №31/03/08-1 від 31.03.2008р., як підстави для виписки цього рахунку та відповідно здійснення поставки.

Окрім цього, поза увагою судів обох інстанцій залишилось те, що в пункті 2.1 договору від 31.03.2008р. №31/03/08-1 сторони передбачили, що покупець сплачує продавцеві 100% вартості товару в безготівковій формі протягом п’яти днів з дати поставки товару, а в спірній накладній умовою продажу вказана: попередня оплата.

Отже, враховуючи, що у сторін довготривалі відносини щодо поставки однотипного товару, судам слід було ретельніше встановити дійсні правовідносини сторін та перевірити чи дійсно спірна поставка відбувалась на виконання умов договору №31/03/08-1, чи сторони провели господарську операцію поза межами договору на підставі накладної, врахувавши, при цьому, що як в спірній накладній так і в рахунку фактурі, відсутні будь-які посилання на договір від 31.03.2008р. №31/03/08-1, як на підставу здійснення поставки.

Тоді як встановлення зазначеного суттєво б вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо настання строку (терміну) оплати отриманого товару, що є, водночас, критерієм, за яким необхідно було з’ясувати чи між сторонами виникло зобов’язання по оплаті зазначеного товару з визначеним строком виконання чи з невизначеним строком виконання (ст. 530 ЦК України) і в залежності від цього вирішувати питання про застосування чи незастосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання та строку її настання, а відповідно і з’ясувати наявність порушеного права у позивача на момент звернення до суду.

Разом з цим, суди не звернули увагу на те, що відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за N233/2037 (z0233-97) .

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відтак, не врахувавши зазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Порядку заповнення податкової накладної (z0233-97) та Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних (z0770-05) ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд, для дотримання вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного повного та об’єктивного розгляду справи, не витребував у позивача за спірний період за даними правовідносинами сторін: податкові накладні та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, не з'ясував, чи відображені позивачем вказані податкові накладні по цим господарським операціям сторін у реєстрі виданих податкових накладних за спірний період та не встановив яка підстава для проведення таких операцій була зазначена в даних накладних.

Тоді як, відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що ні суд апеляційної інстанції, ні місцевий господарський суд в порушення наведених норм не забезпечили всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи, що суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення та направити справу до місцевого господарського суду для нового розгляду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2009р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009р. у справі №14/57/09-1/100/09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.