Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 дов. від 02.06.2009 року

від відповідача: Ткачук О.В. дор. від 22.01.2010 року

В червні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" про стягнення 45176,0 грн., з яких 40400,0 грн. боргу та 4776,0 грн. пені.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами попереднього договору не уклав з нею основний договір, не передав їй в суборенду приміщення в торгівельно-сервісному комплексі "Магігранд" для виконання опоряджувальних робіт та для використання, а також не повернув їй кошти, сплачені в якості проплати за перший та останній місяці оренди.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року (Тісецький С.С.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що передача в суборенду приміщення не відбулася з вини позивачки, а тому відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 05.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 укладено попередній договір № 002 ПС/08, за умовами якого сторони зобов'язались не пізніше ніж через три календарних дні до дати відкриття торгівельно-сервісного комплексу укласти основний договір в порядку та на умовах, що визначені цим договором та додатками № 1, № 2, № 3 до нього.

В п.3.1 попереднього договору визначено, що на момент укладання цього договору торгівельно-сервісний комплекс в цілому та на об'єкті суборенди зокрема відсутні в натурі, тому сторони визнають, що укладання основного договору є можливим після завершення будівництва торгівельно-сервісного комплексу та об'єкту суборенди, прийняття в експлуатацію та отримання витягу з Реєстру прав власності відповідачем, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Крім того, сторони узгодили, що позивачка буде проводити необхідні опоряджувальні роботи в об'єкті суборенди до укладання основного договору. Передача об'єкту суборенди для виконання опоряджувальних робіт оформляється актом прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, що складається у двох примірниках та підписується повноважними представниками обох сторін. При цьому, відповідач повинен повідомити позивача про свою готовність передати об'єкт суборенди для опоряджувальних робіт (п.п.3.2, 3.5 попереднього договору).

Згідно п.3.14 попереднього договору на підтвердження свого зобов'язання за цим договором, позивач на протязі 10 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт перераховує на поточний рахунок відповідача гарантійний платіж в сумі 40400,0 грн., який являється попередньою оплатою орендних платежів за основним договором та при укладенні сторонами основного договору будуть зараховані в рахунок орендної плати за користування об'єктом суборенди за перший та останній місяці суборенди.

Також встановлено, що платіжним дорученням від 17.09.2008 року позивачкою перераховано відповідачу 40400,0 грн., в призначенні платежу зазначено: проплата за перший та останній місяць оренди згідно попереднього договору.

Однак, приміщення в суборенду передано не було.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд зазначив, що позивачка не з'явилася для підписання акту прийому-передачі приміщення, а отже, передача приміщення не відбулася з її вини, що дає підстави відповідачу залишити перераховані нею кошти у своєму розпорядженні згідно п.6.4 попереднього договору.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, бо зроблений він в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Зокрема, судом не досліджувалось належним чином питання щодо виконання відповідачем п.3.5 попереднього договору, а саме чи повідомляв він позивачку про свою готовність передати об'єкт суборенди для опоряджувальних робіт та чи отримала позивачка таке повідомлення.

Не звернув уваги господарський суд на те, що витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, наданий відповідачем, є лише його внутрішнім документом, складений його представником, який зацікавлений в беззбитковій діяльності товариства, а отже не може підтверджувати достовірність викладених в ньому фактів.

Як зазначено в п.2.7 попереднього договору орієнтовною датою відкриття торгівельно-сервісного комплексу сторони визначили 15.10.2008 року.

Однак, незважаючи на те, що відкриття торгівельно-сервісного комплексу було перенесено на іншу дату, докази повідомлення про це позивачки в матеріалах справи відсутні.

При цьому, посилання господарського суду на договори про надання рекламних послуг та на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, як на доказ того, що про дату відкриття торгівельно-сервісного комплексу "Магігранд" було відомо широкому колу населення не є обгрунтованими, оскільки вказані договори свідчать лише про наміри відповідача повідомити про відкриття комплексу. А доказів, які б свідчили про реальне проведення рекламних кампаній, у матеріалах немає.

Також не надано судом жодної оцінки тому факту, що як зазначено в попередньому договорі від 15.09.2008 року, на момент його укладання торгівельно-сервісний комплекс відсутній в натурі та не перевірив, чи було можливим передання приміщення цього комплексу в суборенду 10.09.2008 року, тобто через п'ять днів, про що стверджує відповідач, для проведення опоряджувальних робіт.

Крім того, місцевий господарський суд не з'ясував, чи надавались відповідачем позивачці на виконання 4.8.1 попереднього договору протягом трьох робочих днів з дати отримання правовстановлюючих документів на торгівельно-сервісний комплекс копії документів для оформлення дозволів та ведення господарської діяльності, чи хоча б повідомлялось про їх отримання.

Не встановивши таких суттєвих обставин справи, не можна вирішити правильно спір по суті.

Згідно ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, розглядаючи вказаний спір, господарський суд на вказане уваги не звернув.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішення, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року у справі № 13/29-09 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.