Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Державне управління справами звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заявивши вимоги: прийняти рішення, відповідно до якого вважати укладеною додаткову угоду до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 22.09.04, зареєстрованого 27.09.04 за №62-6-00170 (про його поновлення) в редакції позивача; зобов'язати Головне управління земельних ресурсів зареєструвати вказану додаткову угоду.

Позов мотивовано наявністю підстав для поновлення спірного договору оренди, але неприйняття Київською міською радою з цього приводу рішення за зверненням позивача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини скасування рішення щодо надання позивачеві в оренду спірної земельної ділянки у зв'язку з задоволенням протесту прокурора.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 12.11.08 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою від 29.01.09 Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду вказаної постанови.

При новому розгляді справи ухвалою від 12.05.09 господарський суд м. Києва залучив до участі в справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромпоставка".

Рішенням від 22.06.09 господарського суду м. Києва (суддя Ковтун С.А.), яке залишено без змін постановою від 29.10.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючого, Буравльова С.І., Вербицької О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди за відсутністю рішення ради про поновлення відповідного договору оренди, а також відсутністю порушення прав позивача з боку Головного управління земельних ресурсів.

Ухвалою від 18.01.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови і рішення в справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на положення ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря на поновлення договору, а також невиконання судами вказівок касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звернувшись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимогу вважати укладеною додаткову угоду до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 22.09.04, зареєстрованого 27.09.04 за №62-6-00170 (про його поновлення) в редакції позивача.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) .

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до рішення Київської міської ради №238-2/1448 від 29.04.04 (ra38-2023-04) Державному управлінню справами передано в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,44 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

На підставі цього рішення між радою та позивачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 27.09.04 за №62-6-00170.

Однак рішенням №336/3427 від 16.03.06 (ra0336023-06) Київська міська рада, задовольнивши протест заступника прокурора м. Києва, скасувала п. 1 вказаного рішення та запропонувала Державному управлінню справами надати згоду на розірвання договору. Але доказів розірвання договору сторонами не надано.

Згідно з п. 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який його укладено, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України "Про оренду землі" (161-14) містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) .

Стаття 33 вказаного закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. До того ж вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

При новому розгляді даної справи суди встановили, що Київською міською радою не приймалось рішення про поновлення укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки.

Отже, відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обставин відсутності прийняття відповідачем позитивного рішення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки зі зміною передбаченого цим договором строку оренди.

З таким висновком судів слід погодитись, оскільки відповідно до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак визнання відповідного договору оренди поновленим за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

З викладених вище підстав права позивача не можуть бути захищені в спосіб, визначений при зверненні з позовною заявою в даній справі, але позивач не позбавлений права на захист своїх прав у разі їх порушення у зв'язку з певними діями або бездіяльністю відповідача передбаченим законом способом.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.09 у справі №32/171-6/507 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.