Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.11.2009

зі справи № 19/187

за позовом Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення АМК), м. Луганськ,

до відділу реклами Луганської міської ради (далі –Відділ реклами)

про стягнення 14 000 грн.,

Відділення АМК звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відділу реклами 7 000 грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії позивача від 11.03.2009 № 01-29/12, та пені за прострочення сплати цього штрафу в сумі 7 000 грн., а всього 14 000 грн.

Ухвалою названого суду від 12.10.2009 (суддя Косенко Т.В.) провадження у справі зупинено, а позивача зобов’язано повідомити господарський суд про результат розгляду адміністративної справи № 2а-21835/09/1270.

Прийняте судове рішення місцевий суд з посиланням на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) обґрунтував неможливістю розгляду даної справи до вирішення адміністративними судами пов’язаної з нею справи № 2а-21835/09/1270 за позовом Луганської міської ради та Відділу реклами до Відділення АМК про скасування згаданого рішення адміністративної колегії позивача від 11.03.2009 № 01-29/12.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 (колегія суддів у складі: Баннова Т.М. –головуючий суддя, судді Бойченко К.І., Семендяєва І.В.) названу ухвалу господарського суду Луганської області від 12.10.2009 скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Постанову апеляційного суду мотивовано неправильним застосування місцевим судом частини першої статті 79 ГПК України, оскільки ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 зазначений адміністративний позов (справа № 2а-21835/09/1270) залишено без розгляду і за станом на 12.10.2009 ні названу ухвалу місцевого адміністративного суду від 04.08.2009, ані рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 11.03.2009 № 01-29/12 скасовано не було.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділ реклами просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції від 12.10.2009 –залишити без змін.

Відділення АМК подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закону № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

У цьому разі такої неможливості не існувало, що й було встановлено апеляційним господарським судом, а тому у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження у справі.

За таких обставин місцевий господарський суд припустився неправильного застосування частини першої статті 79 ГПК України, тоді як постанова апеляційного господарського суду від 24.11.2009 зі справи є законною і обґрунтованою, відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 зі справи № 19/187 залишити без змін, а касаційну скаргу відділу реклами Луганської міської ради – без задоволення.