Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенов А.К.) від 17.07.2009 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Жеков В.І., судді –Картере В.І., Пироговський В.Т.) від 15.09.2009 року, у справі № 13/264/07-НР в позові відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 16, 203, 215, 796 ЦК України, ст.ст.93, 116, 118, 123, 142 ЗК України, ст.ст. 14, 15, 16, 31 Закону України "Про оренду землі", п.34 ст. 26, ч.5 ст. 46, ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 4, 207 ГК України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2004 року, укладеного відповідачами.

Відмовляючи в позові ОСОБА_4, суди виходили із того, що: по-перше, відсутні підстави вважати позивача належним користувачем земельної ділянки відповідно до укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.03.2002 року, а тим більше, вважати зазначений договір таким, що дає право скаржнику, на захист його права, як належного землекористувача; по-друге, позивачем не доведено порушення Первомайською міською радою порядку надання спірної земельної ділянки в оренду, оскільки на момент укладання спірного договору, обов’язковість набуття права оренди земельної ділянки виключно на аукціоні законодавчо передбачена не була, а отже діяв загальний порядок визначений законодавством, що регулює земельні відносини; втретє, позивачем не використано право на оскарження в судовому порядку дій або бездіяльності міської ради, а тому, в даному випадку, до судового вирішення цього питання, право позивача на оренду не може вважатись порушеним. Враховуючи дотримання Первомайською міською радою та СФГ "Руслан" вимог земельного законодавства щодо порядку укладання договору оренди земельної ділянки та відповідно недоведеність позивачем обставин які б свідчили про протилежне, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Крім того, за висновком суду, звертаючись до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2004 року, ФОП ОСОБА_4 не врахував приписи ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки він не є ані стороною оспорюваного договору, ані відповідним органом державної влади, наділеним повноваженнями контролювати укладання господарських договорів, в тому числі з оренди землі.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції звертав увагу судів, що позивач обґрунтовував своє звернення до суду, в тому числі з посиланням на статтю 16 Закону України "Про оренду землі", порушенням його охоронюваного законом інтересу з набуття у користування земельної ділянки на умовах конкурсу, оскільки він був зацікавлений у отриманні земельної ділянки, що є предметом спірного договору, про що подавав у орган місцевого самоврядування відповідну заяву (т.1 а.с.94, 165, 169 зворотний бік).

Інтерес позивача стосовно набуття в оренду земельної ділянки є законним, не суперечить Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) .

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже той факт, що позивач не є стороною спірного договору, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист охоронюваного законом інтересу з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач 11.11.2003 року звертався до Первомайської міської ради із заявою про відведення йому земельної ділянки, яка є предметом спірної угоди.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції закону, що діяла на момент укладання спірного договору) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Колегія суддів звертає увагу, що наведена редакція Закону України "Про оренду землі" (161-14) діяла на момент звернення позивача з відповідною заявою, тому в разі наявності на оренду однієї і тієї ж земельної ділянки двох і більше заяв їх розгляд мав відбуватись на конкурентних засадах.

Суди визнали встановленим те, що 10.11.2003 року за №4180/10-1 міська рада надала дозвіл на складання проекту відведення, проте дана обставина не є доведеною належними і допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення ради, а дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови (т.3 а.с.14) не містить посилання на вирішення питання надання дозволу на відведення землі на пленарному засіданні Первомайської міської ради. Таким чином висновок суду про недоведеність порушення Первомайською міською радою порядку надання спірної земельної ділянки в оренду є передчасним.

Безпідставним є посилання Одеського апеляційного господарського суду, як на підставу відмови в позові, на чинність рішень Первомайської міської ради №14 від 28.09.2004 року та №8 від 23.12.2005 року, які були підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки інтереси позивача порушені не рішенням, а договором оренди. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.01.2009 року по справі №18/109.

Матеріали справи свідчать, що після скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2004 року по справі № 10/204, яке стало підставою для укладення спірного договору землі, Первомайська міська рада прийняла рішення №8 від 23.12.2005 року, яким внесла зміни в п.19 рішення ради №14 від 28.09.2004 року, виключивши з нього слова "на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2004 року по справі № 10/204", залишивши в іншій частині це рішення без змін. Суди не дали оцінки тому, чи є рішення Первомайської міської ради про надання земельної ділянки в оренду, вчинене у вищенаведений спосіб, прийнятим з дотримання органом місцевого самоврядування процедури надання землі в оренду, передбаченої ст.ст. 123- 124 Земельного кодексу України. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11 (v0011700-76) роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 року у справі № 13/264/07-НР задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2009 року у справі № 13/264/07-НР –скасувати.

Справу № 13/264/07-НР направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.