1/30/08-18/240/09 Про визнання права власності на будівлю міні-готелю - 10.02.2010 Прийняття

У серпні 2008 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна асоціація товаровиробників" (надалі –ТОВ "Південна асоціація товаровиробників") звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія" (надалі - ТОВ "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія") про визнання права власності на будівлю міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19, яка була предметом іпотечного договору, укладеного на забезпечення належного виконання зобов’язань за договором про надання фінансової допомоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 у справі № 1/30/08 (суддя Немченко О.І.) позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 у справі № 1/30/08, рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 скасовано з посиланням на те, що оскаржуване рішення суду стосується прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк", який є іпотекодержателем спірного нерухомого майна.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк"

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2009 у справі № 1/30/08-18/240/09 (суддя Носівець В.В.) у позові відмовлено.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанцій, позивач –ТОВ "Південна асоціація товаровиробників" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2009 скасувати, і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 3, 13 Закону України "Про іпотеку", ст. 55 Закону України "Про нотаріат", ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", а також порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.04.2008 між ТОВ "Південна асоціація товаровиробників" та ТОВ "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія" укладений договір № 30/04 про поворотну фінансову допомогу, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.05.2008 до договору № 30/04), позивач зобов’язався надати відповідачу фінансову допомогу в сумі 2 000 000,00 грн., а відповідач –повернути надану фінансову допомогу протягом одного місяця з моменту перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок, але не пізніше ніж до 01.09.2008.

В забезпечення зазначеного договору сторони уклали Іпотечний договір від 05.05.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., за умовами якого, відповідач (іпотекодавець) в забезпечення виконання обов’язків перед Іпотекодержателем за договором № 30/04 від 30.04.2008 в строк до 01.09.2008 на безпроцентній основі передав в іпотеку будівлю міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19. Зазначеним договором накладена заборона відчуження спірної будівлі.

На виконання умов договору № 30/04 від 30.04.2008, позивач платіжним дорученням № 182 від 11.06.2008 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами 04.08.2008 фінансова допомога відповідачем позивачеві не повернута.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 13/1 від 14.07.2008 про повернення наданої поворотної фінансової допомоги, в якій останнього повідомлено про необхідність виконати зобов’язання по договору № 30/04 від 30.04.2008 у тридцяти денний строк, в іншому разі позивач буде вимушений вчиняти дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки. Листом № 48 від 16.07.2008 відповідач повідомив позивача щодо неможливості повернення грошових коштів у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем. 17.07.2008 позивач повторно звернувся до відповідача з листом (№ 14 від 17.07.2008), в якому попереджав про звернення до суду за захистом своїх порушених прав у випадку неповернення грошових коштів в розмірі 2 000 000,00 грн.

Так, 22.07.2008 позивач, з посиланням на ст. 36 Закону України "Про іпотеку", п. 18 Іпотечного договору, повідомив відповідача про прийняття у власність предмета іпотеки –будівлі міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19 (лист № 15 від 22.07.2008).

Разом з тим, судом встановлено, що 28.09.2006 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія" укладений іпотечний договір № 7506 Z 141, за умовами якого предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов’язань Іпотекодавця, є право оренди земельної ділянки, на якій ведеться будівництво об’єкту нежитлової нерухомості –міні-готелю, загальною площею 2114 кв.м. Предмет іпотеки розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Прибережна магістраль в районі комплексу "Орбіта-Люкс". Після завершення будівництва будівлі залишаються Предметом іпотеки відповідно до цього договору (п.1.3 Договору).

Вирішуючи даний спір, предметом якого є визнання права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу частини 1 ст. 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку").

Згідно приписів ст. 16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав

Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Згідно витягу з Державного реєстру іпотек № 23314244 від 27.04.2009 та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 22758316 від 02.03.2009, відповідні заборони зареєстровані 28.09.2006, 17.09.2007, 23.10.2008, первісно на земельну ділянку у м. Запоріжжі по вулиці Набережній з кадастровим номером 2310100000:05:019:0082, на якій ведеться будівництво об’єкту нежитлової нерухомості; в подальшому додано заборону на об’єкт: будівля міні-готелю літ. А-3, проспект Маяковського, будинок 19, м. Запоріжжя", а вилучено первісно обтяжений об’єкт: земельну ділянку у м. Запоріжжі по вулиці Набережній з кадастровим номером 2310100000:05:019:0082, що відповідає умовам п. 1.3 Іпотечного договору № 7506 Z 141 від 28.09.2006.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на підставі ст. 16 Закону України "Про іпотеку" та п. 1.3 Іпотечного договору № 7506 Z 141 від 28.09.2006, що після завершення будівництва, будівлі залишаються предметом іпотеки.

Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас, згідно ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до п. 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" (898-15) до набрання чинності законом про державний реєстр прав на нерухоме майно порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31.03.2004 № 410 (410-2004-п) встановлено, що державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру іпотек, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру. Датою державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою вважається дата та час внесення про це запису до Реєстру іпотек (п. 11 Тимчасового реєстру).

Судом встановлено, що у Державному реєстрі іпотек є тільки один запис щодо обтяження будівлі міні-готелю іпотекою, згідно якого іпотекодержателем є АТ "Укрексімбанк", а тому у позивача відсутні правові підстави для задоволення своїх вимог за рахунок майна переданого в іпотеку за договором іпотеки від 05.05.2008, оскільки передача спірно майна в наступну іпотеку відбулась з порушенням законодавства.

З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що іпотечний договір від 05.05.2008 є нікчемним в силу закону, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суд відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки з ухвали господарського суду Запорізької області від 06.10.2009 вбачається, що сторони повідомлені належним чином, у відповідності до вимог процесуального законодавства та положень Інструкції з діловодства в господарський судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 (v0075600-02) від 10.12.2002, про що є відмітка на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, зокрема, в ухвалі проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Вказаним спростовується посилання скаржника про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Разом з тим, можливі обставини запізнілого вручення поштовим відділенням процесуальних документів, своєчасно надісланих місцевим господарським судом за юридичною адресою скаржника, можуть бути лише підставою для звернення останнього з відповідними претензіями до установи зв’язку. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.