Д13/36 Про розірвання договору купівлі-продажу державного майна та стягнення з Товариства неустойку у розмірі 20% від ціни об'єкту - 10.02.2010 Прийняття

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі –Відділення) звернулось до арбітражного суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило розірвати договір купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р., укладений між ним та Науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу "Цвітень" (далі –Товариство), та стягнути з Товариства неустойку у розмірі 20% від ціни об'єкту оренди.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. позовні вимоги Відділення задоволено: розірвано договір купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р., укладений між Відділенням та Товариством, та стягнуто з Товариства неустойку у розмірі 12 557,56 грн.

Рішення мотивовано тим, що Товариство не сплатило грошові кошти за об'єкт, придбаний на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р. у строк, передбачений цим договором.

У березні 2009 р. Товариство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р., у якій просило вказане рішення в частині розірвання договору купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Відділенню у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Викладені у заяві вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1 було встановлено неправомірність включення до договору купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р. як таких, що не відповідають ст. 162 Цивільного кодексу Української РСР, положень щодо можливості односторонньої відмови від договору чи його розірвання, на яких ґрунтувалось рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. Зазначена обставина, на думку Товариства, є нововиявленою, має значення для вирішення спору та, виходячи з норм законодавства України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Відділення про розірвання договору купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р.

Рішенням господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. (суддя Петренко І.В.) заяву Товариства про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено: рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. в частині розірвання договору купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким Відділенню відмовлено у задоволенні відповідної частині позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. (колегія суддів: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) рішення господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Товариством у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р.

Відділення звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. і рішення господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Відділення обґрунтовує посиланням на ст. ст. 33, 43 та 112 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 128, 162, 224 та 232 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 15, 16, 170, 326, 328 та 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 24 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зазначаючи, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судових актів, які оскаржуються, дійшли до безпідставних висновків.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. і рішення господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. скасувати та залишити в силі рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник прокурора Дніпропетровської області обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційній господарські суди при прийнятті оскаржуваних судових актів дійшли до неправильних висновків та порушили ст. ст. 112 та 114 Господарського процесуального кодексу України, ст. 25 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 224 та 232 Цивільного кодексу України.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу Відділення та касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області, у яких просить залишити їх без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. –без змін. Викладені у відзивах вимоги Товариство обґрунтовує тим, що судові акти, які оскаржуються, є законними, а тому підстави для їх скасуванні відсутні.

У судовому засіданні 27.01.2010 р. оголошувалась перерва до 03.02.2010 р.

У судовому засіданні 03.02.2010 р. оголошувалась перерва до 10.02.2010 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відділення та касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. Товариство у якості нововиявлаених обставин вказало обставини, встановлені рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1.

При цьому місцевий та апеляційний господарські суди погодились з вказаним твердженням Товариства, та переглядаючи за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р. і приймаючи оскаржувані судові акти, виходили з того, що обставини, встановлені рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1, є нововиявленими.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок господарський судів попередніх інстанцій є передчасним, з огляду на таке.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. (v001p710-08) у справі № 1-3/2008 зазначено, що відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (ст. 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1, є обов'язковим лише для сторін вказаної справи, а саме –для ОСОБА_1. та Товариства, та не обов'язковим для Відділення як сторони за договором купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1 не були визнані недійсними положення укладеного між Відділенням та Товариством купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995 р., з посиланням на які було прийнято рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996 р.

Таким чином, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1 та встановлені у ньому обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Проте господарськими судами першої та другої інстанції вказаному, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінки дано не було.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що обставини, встановлені рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 02.02.2009 р. у справі № 19/01/2009-1, були визнані місцевим та апеляційним господарськими судами такими, що не потребують доведенню, з порушенням частини другої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, яка у редакції, чинній на момент прийняття рішення господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. передбачала, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Між тим, сторонами у справі № 19/01/2009-1 постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу", як вже зазначалось, були ОСОБА_1 та Товариство, а не Товариство і Відділення, а відтак встановлені рішенням третейського суду по вказаній справі обставини під час розгляду справи у господарському суді мали доводитись на загальних підставах.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 р. та рішення господарського Дніпропетровської області від 12.03.2009 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.