ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 р.
|
№ 47/130-27/70
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів
|
Барицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
|
Відкритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-2"
|
на рішення від
та на постанову від
|
господарського суду міста Києва 21.04.2009
Київського апеляційного господарського суду 28.10.2009
|
за позовом
|
Відкритого акціонерного товариства "Київелектромонтаж"
|
до
|
Відкритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-2"
|
про
|
стягнення 52 832, 26 грн.
|
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
|
Алексєєнко О.О.
|
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008 року ВАТ "Київелектромонтаж" (далі –позивач) звернулося з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" (далі –відповідач) 40 900,00 грн. основного боргу за договором субпідряду № 22/53 від 19.04.2005, 10 732,16 грн. інфляційних втрат та 1 200,10 грн. відсотків річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі № 47/130 (суддя Станік С.Р.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26 131,70 грн. основного боргу, 7 888,70 грн. індексу інфляції, 766,77 грн. 3% річних, 347,87 грн. витрат по сплаті державного мита та 77,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 47/130 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий суддя, судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2008 –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 у справі № 47/130 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 47/130, справу № 47/130 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
17.04.2009, під час нового розгляду даної справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про доповнення та уточнення позовних вимог № 271, відповідно до якої, зменшено суму основного боргу до 26 131, 70 грн., збільшено суму інфляції до 12 961, 32 грн. та 3% річних до 1 537, 83 грн. (т.2 а.с. 53-57).
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 47/130-27/70 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 26 131, 70 грн., індекс інфляції у сумі 12 961, 32 грн., 3% річних у розмірі 1 537, 83 грн., 406, 30 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 у справі № 47/130-27/70 рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 47/130-27/70 залишено без змін
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 47/130-27/70 судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 11, 525, 526, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Зокрема, підставами направлення справи № 47/130 господарського суду м. Києва на новий розгляд стало те, що суди попередніх судових інстанцій, дійшовши висновку про часткове задоволення позову, не врахували застереження, які були погоджені сторонами у пунктах 3.3, 3.4 вказаного договору стосовно ролі генпідрядника –АТ ХК "Київміськбуд" у здійсненні розрахунків між сторонами, та які мають принципове значення для вирішення питання того чи настав строк виконання зобов'язання відповідачем зі здійснення розрахунків з позивачем за виконану останнім роботу; не дослідили при цьому з витребуванням від сторін відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів вчинення генпідрядником –АТ ХК "Київміськбуд" юридично-значимих дій, в залежність від яких ставиться визначення строків виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором субпідряду № 22/53 від 19.04.2005, визначених у пунктах 3.3, 3.4.
Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду справи, ними в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України не були досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008 у справі № 47/130.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій 19.04.2005 між ВАТ "Київелектромонтаж", за договором субпідрядник, та ВАТ "Трест "Київміськбуд-2", за договором підрядник, був укладений договір субпідряду № 22/53, предметом якого є виконання субпідрядником електромонтажних робіт при виконанні ремонтно-будівельних робіт у Київському міському шпиталі інвалідів ВВВ за адресою: с.м.т. Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 26.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що подальші розрахунки здійснюються підрядником у розмірі 90% кожного оформленого акту виконаних робіт впродовж двох банківських днів після отримання коштів від генпідрядника - АТ ХК "Київміськбуд" та підписання сторонами актів виконаних робіт ; розрахунки проводяться за фактично виконані фізичні об'єми робіт з врахуванням фактичної вартості використаних матеріалів; накопичені за період будівництва 10% відкладених платежів (як гарантія належного виконання умов договору і виконання доручених обсягів робіт у відповідності з ДБН та ТУ) та кінцевий розрахунок сплачуються після закінчення робіт і підписання Акту введення об'єкта в експлуатацію і проведення перевірки вартості робіт та використаних ресурсів органами держекспертизи.
Згідно із п. 3.4 договору підрядник щомісячно перераховує субпідряднику у формі авансу кошти на придбання матеріалів на програму поточного місяця згідно з графіком виконання робіт при умові авансування об'єкту генпідрядником .
Спір, що виник між сторонами, пов'язаний з неналежним, на думку позивача (субпідрядника за договором субпідряду № 22/53), виконанням відповідачем (підрядником) взятих на себе договірних зобов'язань у частині здійснення повного розрахунку за виконані субпідрядником роботи, обумовлені та погоджені договірними сторонами.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, визначених в актах приймання виконаних підрядних робіт за березень 2005 року, за квітень 2005 року та за травень 2005 року згідно з п. 3.3 договору настав, відповідно 03.04.2005, 03.05.2005 та 03.06.2005, оскільки акти не містять дату підписання, а відтак, вважаються підписаними в останній день місяця.
Встановивши факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт на суму 26 131, 70 грн., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, з врахуванням передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.
Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками судів попередніх судових інстанцій, вважає їх передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні всіх обставин справи.
В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
З огляду на приписи вищезазначених норм, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень договору, яким встановлений строк оплати виконаних робіт.
Так, пунктами 3.3. та 3.4 договору встановлено, що підрядник (відповідач) зобов'язаний оплатити виконані субпідрядником (позивачем) роботи на 2-й день після отримання коштів від генпідрядника та підписання сторонами актів виконаних робіт.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для встановлення факту прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, необхідно з'ясувати дату надходження коштів на рахунок підрядника, які останній мав перерахувати позивачу на 2-й день після їх отримання та дату підписання сторонами актів виконаних робіт.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 14.11.2006 у справі № 2-1/9665-2005.
Встановлення наведених обставин дасть можливість встановити дату, з якої відповідач є таким, що прострочив зобов'язання, і, як наслідок, застосувати до нього передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання за весь час прострочення.
Одночасно колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу судів й на те, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність в актах виконаних робіт дати їх підписання, помилково дійшли висновку про відлік строку оплати від останнього дня місяця, в якому були виконані роботи, тому як такий висновок не обґрунтований будь-якими доводами на підтвердження підписання актів виконаних робіт саме в останній день місяця, а відтак він (висновок) є передчасним та суперечить умовам договору, зокрема, пункту 3.3.
Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів частини 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-2" задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 у справі № 47/130-27/70.
Справу № 47/130-27/70 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя
Судді
|
Н.М. ГУБЕНКО
Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО
|