Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ТОВ "Замкове" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до СПД ОСОБА_6 про стягнення 25526,39 грн., а саме: 21861,55 грн. заборгованості з орендної плати, 1764,74 грн. заборгованості зі сплати за комунальні послуги, 872,21 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів, 374, 08 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату комунальних платежів, а також судових витрат (з урахуванням останніх уточнень позовних вимог том 2 а.с. 35).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 21.09.2004 р. щодо сплати орендної плати та комунальних платежів.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2007 р. позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з СПД ОСОБА_7 на користь ТОВ "Замкове" 19873,77 грн. заборгованості з орендної плати, 1764,74 грн. заборгованості за комунальні послуги, 872,21 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів, 374,08 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату комунальних послуг, 228,85 грн. витрат по сплаті держмита, 108,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 1987,78 грн. заборгованості з орендної плати відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати та судових витрат, стягнуто з СПД ОСОБА_6 на користь ТОВ "Замкове" 16373,77 грн. заборгованості з орендної плати, 1764,74 грн. заборгованості за комунальні послуги, 872,21 грн. пені за несвоєчасну сплату орендних платежів, 374,08 грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних платежів, 193,88 грн. витрат по оплаті державного мита, 91,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 02.09.2008 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. скасував, справу направив до Житомирського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, з огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийняття постанови у незаконному складі колегії суддів.

Під час нового розгляду справи, Житомирський апеляційний господарський суд (судді: Пасічник С.С., Гулова А.Г., Щепанська Г.А.), переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.11.2009 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на відсутність нотаріального посвідчення сторонами договору оренди нежитлових приміщень в будинку по вул. Кафедральній, 8 від 21.09.2004 р. має наслідком нікчемність цього договору, а тому у позивача відсутні підстави для вирішення в судовому порядку питання про стягнення боргу з орендної плати, комунальним послугам й пені з відповідачки, оскільки вказані вимоги ґрунтувались виключно на умовах договору оренди від 21.09.2004р.

ТОВ "Замкове" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. скасувати, а рішення господарського суду від 12.12.2007 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо нікчемності договору оренди з підстав відсутності нотаріального посвідчення є помилковим, з огляду на приписи статей 252, 253 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що спірний договір сторонами було укладено з обчисленням строку в днях.

Крім того, скаржник зазначив, що сторони укладаючи договір оренди вважали його чинним, укладали додаткові угоди до цього договору, користувалися правами орендаря та орендодавця, тобто вважали його чинним як на момент укладення, так і під час його розірвання. При цьому, під час розгляду справи відповідач не погоджувалась лише з сумою заборгованості, а не з фактом необхідності її сплати.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, 21.09.2004 р. між ТОВ "Замкове" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень в будинку по вул. Кафедральній, 8, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування приміщення кафе в будинку по вул. Кафедральній, 8, загальною площею 125,7 м.кв.

Пунктом 4.1 договору встановлено термін його дії з 01 жовтня 2004 р. по 30 вересня 2005 р., з можливістю продовження строку дії договору у випадку виконання сторонами його умов.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору сторони погодили розмір орендної плати та строк її внесення, й згідно п.5.3 договору передбачили, що розмір орендної плати може переглядатись один раз протягом року за згодою сторін.

11.10.2004 р. між сторонами була укладена додаткова угода, якою збільшено площу переданих в оренду приміщень з визначенням орендної плати за них, які були передані ТОВ "Замкове" СПД ОСОБА_6 згідно акту приймання-передачі додаткових приміщень від 27.12.2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Замкове" про стягнення з СПД ОСОБА_6 заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та штрафних санкцій з огляду на порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 21.09.2004 р. щодо сплати орендної плати та комунальних платежів.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди нежитлових приміщень від 21.09.2004 р. визначений сторонами в пункті 4.1 з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р., тобто на один рік, є неукладеним, оскільки не був нотаріально посвідчений та не відбулася його державна реєстрація, як того вимагають приписи статей 793 та 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним та таким, що не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статей 793 та 794 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Пунктом 1 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції на вказані приписи законодавства та умови договору уваги не звернув, питання стосовно строку дії договору та нормативного строку визначеного у статтях 793 та 794 Цивільного кодексу України не з'ясовувались.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. у справі № 12/1488 скасувати, справу направити на новий розгляд до Житомирського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.