Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Грека Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р.

у справі №36/224 господарського суду м. Києва

за позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

до відповідача Приватного підприємства "Урожай"

про визнання договору укладеним

за участю представників:

КП "Ватутінськінвестбуд" – Дорошенко О.О,;

ПП "Урожай" – не з’явилися

Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд визнати укладеним договір між ним та відповідачем у справі –Приватним підприємством "Урожай" на оплату за комунальні послуги для співвласників нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району на 2009р.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач як власник приміщення площею 455,40м2 по вул. Бальзака, 12 у м. Києві зобов’язаний укласти відповідний договір, оскільки фактично споживає такі послуги, однак, направлений йому проект договору, який отриманий 10.02.2009р., ним не підписаний і не повернутий (а.с.3-7).

Також позивач посилається на те, що є балансоутримувачем будинку, у якому розташоване спірне приміщення, і ним укладені договори з третіми особами на обслуговування всього приміщення, а саме: на прибирання території, опалення, обслуговування інженерного обладнання тощо (а.с.45-46).

Відповідач у справі – ПП "Урожай" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що чинне законодавство не встановлює обов’язку укладати направлений йому проект договору. Крім того, відповідач посилається на те, що отримує комунальні послуги на підставі договорів,. укладених з іншими особами (а.с.62-63).

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2009р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договір №1017к від 01.01.2009р. на оплату за комунальні послуги для співвласників нежилих будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району між КП "Ватутінськінвестбуд" та ПП "Урожай" (а.с.69-73,77).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач є співвласником нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 12 у м. Києві;

- договором купівлі-продажу від 27.07.2005р. відповідач зобов’язався укласти договір про надання та сплату комунальних послуг;

- умови договору складені на підставі типового договору, затвердженого рішенням Деснянської районної у м. Києві ради від 25.12.2005р. №28;

- позивачем відповідачу направлений проект договору, який позивач зобов’язаний був підписати або надати договір позивачу разом з протоколом розбіжностей, однак, не надав відповіді в строк, установлений ст. 181 ГК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р. рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2009р. скасовано, а у задоволенні позову відмовлено (а.с.116-120).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- чинним законодавством не передбачено визнання судом договору укладеним у разі ухилення сторони від укладення такого договору;

- сторонами не укладалась угода щодо передачі спору щодо укладення відповідного договору до суду;

- рішенням Деснянської районної у м. Києві ради від 25.12.2005р. №28 також не встановлено обов’язку укласти договір на підставі затвердженого радою типового договору;

- відповідач отримує комунальні послуги на підставі договорів, укладених з іншими особами.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, КП "Ватутінськінвестбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2009р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція не взяли до уваги те, що позивачем у даній справі фактично заявлені вимоги про встановлення факту, який має юридичне значення. Так, у поданій заяві позивач просить визнати укладеним договір №1017к від 01.01.2009р. між ним та відповідачем.

Вимоги позову не змінювались позивачем під час розгляду даної справи.

Між тим, до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, які мають юридичне значення, в окремому провадженні.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Однак, КП "Ватутінськінвестбуд", звертаючись до суду з даним позовом, не вказує на порушення його суб’єктивного матеріального права та не вимагає суд вжити заходів до його відновлення, а фактично просить встановити певний факт –укладення відповідного договору. Хоча фактично, позивач і вказує на ухилення від укладення такого договору відповідачем, однак, ним не заявлені вимоги про зобов’язання відповідача укласти відповідний договір в його редакції, а заявлені вимоги встановити факт укладення такого договору, тобто позивач вимагає встановити факт, який мав місце у минулому.

Разом з тим, вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога –спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, визначених у цій нормі;

- справи про банкрутство;

- справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.;

- справи що виникають з корпоративних відносин;

- справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

Із змісту вказаної норми вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 ст. 12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Так, факт укладення договору, якщо такий мав місце, може бути встановлений або спростований під час розгляду спору про право, зокрема, права позивача вимагати оплати на підставі умов такого договору.

Враховуючи зазначене, суди помилково розглядали заявлені вимоги по суті, хоча мали припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, зважаючи на непідвідомчість такого спору господарським судам,

За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а провадження у справі –припиненню.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сторонам підлягає поверненню сплачене ними державне мито з позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, а саме:

- КП "Ватутінськінвестбуд" - 85грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №32 від 21.04.2009р. та 42,50грн., перерахованого відповідно до платіжного доручення №404 від 15.12.2009р.;

- ПП "Урожай" –42,50грн. державного мита, сплаченого відповідно до квитанції №70 від 18.09.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,80,1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2009р. у справі №36/224 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.

4. Повернути сторонам державне мито, сплачене ними з позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг, а саме:

- Комунальному підприємству "Ватутінськінвестбуд" - 85грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №32 від 21.04.2009р. та 42,50грн., перерахованого відповідно до платіжного доручення №404 від 15.12.2009р.;

- Приватному підприємству "Урожай" –42,50грн. державного мита, сплаченого відповідно до квитанції №70 від 18.09.2009р.

5. Доручити видати довідки на виконання п.4 резолютивної частини постанови господарському суду м. Києва.