Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У травні 2009 р. Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" (далі –Товариство) у якості відшкодування збитків 623 063,26 грн., штраф у розмірі 100 000,00 грн. та пеню у розмірі 138 860,00 грн., усього –861 923,26 грн. (позовні вимоги наведено з урахуванням заяви від 05.06.2009 р. про доповнення до позовної заяви, т. 2, а. с. 5 –6).

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , обґрунтовувало тим, що Товариство не виконало зобов'язань за укладеним між ними договором поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. з поставки 500 тонн сої товарної, у зв'язку з чим має відшкодувати йому завдані цим збитки та сплатити штраф та пеню.

У червні 2009 р. Товариство звернулось до господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Підприємства 251 548,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , обґрунтовувало тим, що воно зазнало збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки Підприємство відмовилось від виконання зобов'язань за укладеним між ними договором поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р., зокрема, не виконало дій з переоформлення на себе сої товарної, яка мала бути поставлена за вказаним договором, у зв'язку з чим вказані збитки підлягають відшкодуванню Підприємством, яке також має сплатити штраф за невиконання відповідних зобов'язань.

Рішенням господарського суду м. Києві від 11.09.2009 р. (суддя Грєхова О.А.):

– первісні позовні вимоги Підприємства задоволено частково: на його користь з Товариства стягнуто у якості відшкодування збитків 623 063,26 грн., штраф у розмірі 100 000,00 грн. та пеню у розмірі 119 479,00 грн., а в задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено.

– у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. (колегія суддів: Гарник Л.Л., Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) рішення господарського суду м. Києві від 11.09.2009 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова в частині часткового задоволення первісних позовних вимог Підприємства прийняті з мотивів, наведених Підприємством у первісній позовній заяві, з зазначенням про те, що Підприємство допустило помилку при розрахунку розмірі пені, яка підлягає стягненню з Товариства.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства зазначені судові акти мотивовані тим, що Товариство не довело факту спричинення йому діями Підприємства збитків, а також того, що в діях Підприємства є склад цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням доповнень та уточнень, поданих 29.01.2010 р., просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києві від 11.09.2009 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не з'ясували усіх питань, які мають значення для вирішення спору, дійшли до неправильних висновків, порушили ст. ст. 20, 22 та 85, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства, з урахуванням доповнень та уточнень, підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– Товариство на виконання умов укладеного з Підприємством договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. звернулось 31.10.2008 р. з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля елеватор" про переоформлення належної йому сої товарної у кількості 500 тонн на Підприємство;

– Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля елеватор" повідомило Товариству, що не вбачає можливим виконати його заяву від 31.10.2008 р., оскільки Підприємство не надало належних документів для прийняття сої товарної, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля елеватор" також зазначило, що у нього на зберіганні станом на 31.10.2008 р. знаходилось 271,069 тонн належної Товариству сої товарної.

Зазначені обставини свідчать, що Товариство мало намір та могло частково виконати зобов'язання за укладеним з Підприємством договором поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. з поставки Підприємству сої товарної у визначений зазначеним договором термін, поставивши 271,069 тонн цієї сої, проте Підприємство не надало належних документів для прийняття вказаної кількості сої.

Вказаним обставинам, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарські суди попередніх інстанцій оцінки не надали.

Між тим, зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, оскільки Підприємство, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалось на те, що через невиконання Товариством зобов'язань за договором поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. з поставки 500 тонн сої товарної змушено було придбати 500 тонн сої товарної в інших осіб по більш високій ціні, внаслідок чого зазнало збитків. Однак, як вказано вище, Товариство мало намір та могло частково виконати зобов'язання за укладеним з Підприємством договором поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. з поставки Підприємству сої товарної, поставивши 271,069 тонн цієї сої, у зв'язку з чим Підприємство у подальшому мало придбати в інших осіб по більш високій цині не 500 тонн сої товарної, а 228,931 тонн, що впливає на розмір завданих йому Товариством збитків, і, відповідно, на розмір суми, виходячи з якої має нараховуватись заявлена Підприємством до стягнення з Товариства неустойка.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що господарські суди першої та другої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Товариства на користь Підприємства пені, виходили з п. 8.4 договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р., яким передбачено, що у випадку затримки поставки товару Товариство зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період, за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого товару за кожний день затримки, до дня повного завершення своїх зобов'язань або розірвання договору.

При цьому місцевим та апеляційним господарськими судами не було враховано, що частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках в ід суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, п. 8.4 договору поставки № 40-02-08-0125 від 01.10.2008 р. передбачено механізм нарахування пені, який не відповідає частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, а саме –нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного негрошового зобов'язання.

Між тим, вказане не було взято до уваги господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києві від 11.09.2009 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києві від 11.09.2009 р. у справі № 53/294 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.