500/6596/17 Про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держгеокадастру області у справі про адміністративне правопорушення - 27.02.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018р. (судді - Лук'янчук О.В., Бітова А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування рішення,

У листопаді 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у справі про адміністративне правопорушення №418-ДК/0136По/08/01/-17 від 11.09.2017р. про визнання голови ФГ "Котлабуга" ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2018р. у задоволенні позову відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018р. апеляційну скаргу позивача залишено без руху, та надано апелянту 10-тиденний строк з дня отримання її копії для усунення її недоліків, а саме подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018р. відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Позивач не погодився з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для відмови у поновленні строку апеляційного оскарження. Посилався на те, що спеціальною нормою, яка регулює питання поновлення строку на апеляційне оскарження є ст. 295 КАС України, а тому посилання суду на положення ст. 286 КАС України, яка регулює порядок подання апеляційної скарги у звичайному порядку та жодним чином не регулює питання подання апеляційної скарги у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, є помилковим.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції здійснив розгляд цієї справи в порядку, встановленому статтею 286 КАС України, яка визначає осбливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції ухвалено 12.10.2018р., а з апеляційною скаргою позивач звернувся 13.11.2018р., тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду, встановленого ст. 286 КАС України, а тому відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення.

14.12.2018р. на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивачем надіслано заяву з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зводяться фактично до неправильного тлумаченням приписів КАС України (2747-15) щодо строків на апеляційне оскарження рішення суду, та не свідчать про наявність поважних підстав для його поновлення.

Суд дійшов висновку, що у зв'язку з пропуском заявником строку на апеляційне оскарження рішення у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності та відсутності підстав для його поновлення, правильним є застосування положень частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, з урахуванням визначених статтею 286 КАС України особливостей, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ, а доводи заявника, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що апеляційну скаргу подано відповідачем з пропуском передбаченого законом строку апеляційного оскарження, а вказані в заяві підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Положення даної норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку статті 286 КАС України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.

Так, оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу позивачем подано після спливу 10-тиденного строку з часу отримання копії оскаржуваного рішення, інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження позивачем не наведено, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.