Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) від 17.08.2010 року у справі № 16/278 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 256 824,00 грн. основного боргу, 2 568,00 державного мита, 149,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді –Іваненко Я.Л, Пантелієнко В.О.) від 08.12.2010 року у справі №16/278 рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року скасовано, в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі та поясненнях до неї позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

21 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_4 і Відкритим акціонерним товариством "Банк "Траст" було укладено договір б/н оренди нежитлових приміщень, предметом якого є строкове платне користування (оренда) відповідачем належними позивачу на праві власності нежитловими приміщеннями 63, 63А по АДРЕСА_1, загальною площею 84,9 кв.м. (далі –Договір (т.1 а.с.8-10)).

Згідно із п.5.1. Договору орендна плата становить 18 436 грн. на місяць. В подальшому орендна плата змінювалась додатковими угодами.

Додатковою угодою від 17.10.2008 року розмір орендної плати встановлено 18 936 грн. (т.1 а.с.11).

В період з 01.09.2009 року по 31.03.2009 року згідно умов додаткової угоди №2 від 31.12.2008 року діяв зменшений розмір орендної плати 15 148 грн. (т.1 зворот. а.с.11). Термін сплати орендної плати - до 5 числа поточного місяця (п. 5.6 Договору), а компенсацію експлуатаційних витрат позивачки по утриманню орендованих приміщень відповідач повинен був здійснювати окремо до 15 числа кожного місяця (п. 5.5.).

Пунктом 5.10. Договору сторони визначили, що розмір орендної плати, зазначеної в п.5.1. цього Договору, є незмінним протягом 1–го року з моменту підписання цього договору. Кожний наступний рік оренди розмір орендної плати збільшується на 10 відсотків від суми, зазначеної в п. 5.1. цього Договору .

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 355647,29 грн. з урахуванням інфляційних втрат та пені в сумі 44987,96 грн. за період з липня 2008 року по червень 2010 року, позивачка посилалась на те, що відмова відповідача від належного виконання зобов’язання обґрунтована ним посиланням на наявність у нього додаткової угоди №3 від 31.03.2009 року, якою сторонами встановлено новий розмір орендної плати.

Судами обох інстанцій встановлено, що в матеріали справи відповідачем надано копію, укладеної 31.03.2009 року між ФОП ОСОБА_4 і Відкритим акціонерним товариством "Банк "Траст" додаткової угоди №3 до Договору оренди нежитлових приміщень від 21 квітня 2008 року (т.1 а.с.111), згідно умов якої відповідач сплачував позивачці орендну плату в розмірі 1 400 грн. на місяць за 14 кв.м. об’єкта оренди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції в порушення приписів ст. 43 ГПК України дійшов передчасного висновку, що в позові має бути відмовлено, оскільки банк обґрунтовано сплачував орендні платежі відповідно до додаткової угоди №3 від 31.03.2009 року, яка не є нікчемною та не визнана у судовому порядку недійсною.

Так, посилаючись на підтвердження факту виконання відповідачем господарського зобов’язання з урахуванням додаткової угоди №3 від 31.03.2009 року на дані акта звірки взаємних розрахунків, апеляційний суд не звернув увагу на те, що з нього вбачається факт виникнення спірних правовідносин з 18.06.2008 року, тоді як наведена угода укладена через дев’ять з половиною місяців після цього. Таким чином, апеляційним судом не дано оцінки доданому позивачем до позовної заяви розрахунку (т.1 а.с.13-15) та не наведено будь-яких підстав відмови в позові за період з червня 2008 року по 31.03.2009 року.

Судом першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги, без будь-якого обгрунтування не прийнято до уваги посилань позивача на домовленість, викладену сторонами у пункті 5.10. договору, відповідно до якої після укладення договору кожний наступний рік оренди розмір орендної плати збільшується на 10 відсотків від суми, зазначеної в п.5.1. цього договору.

Висновок місцевого суду про те, що додаткова угода №3 від 31.03.2010 року є неукладеною, оскільки підписана не уповноваженою особою є передчасним, позаяк не ґрунтується на будь-яких доказах, зокрема, висновку експертизи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатись в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року у справі №16/278 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 16/278 скасувати.

Справу № 16/278 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.