804/2130/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 26.02.2019 Прийняття

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року № 0000541400, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 410203 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 102550,75 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

20 квітня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року № 0000541400.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у липні 2016 року податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" на підставі податкових накладних та відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, які розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

У жовтні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини другої статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

12 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №804/2130/17 витребувана з суду першої інстанції.

11 січня 2018 року справа №804/2130/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №804/2130/17 разом з матеріалами касаційної скарги № К/9901/41637/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35728656), перебуває на обліку в органах податкової служби з 03 квітня 2008 року №4451, є платником податку на додану вартість з 13 червня 2008 року. Основним видом діяльності Товариства визначено виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства.

У вересні 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року, за результатами якої 28 вересня 2016 року складено акт перевірки №186/84-17-140/35728656 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижений податок на додану вартість за липень 2016 року на 410203 грн.

12 жовтня 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення №0000541400, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 410203 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 102550,75 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" у липні 2016 року.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Господарські операції, за результатом здійснення яких Товариством сформований податковий кредит з метою визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 29 червня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" (далі - власна назва, контрагент позивача) укладено договір поставки №179, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити товар визначений у специфікаціях, а покупець прийняти і оплатити товар. Додатковою угодою №1 від 01 липня 2016 року до договору, внесено зміни до пункту 4.2 договору щодо якості поставляємої продукції.

Контрагент позивача зареєстрований як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

В підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані документи, а саме специфікації від 04 липня 2016 року №1, №2, №3, №4, №5 та № 6, видаткові накладні від 29 липня 2016 року №483, №484, №485, №486, №487, №488, податкові накладні від 29 липня 2016 року №487, №486, №485, №484, №483, №488, квитанції про реєстрацію податкових накладних, товарно-транспортні накладні від 29 липня 2016 року, сертифікати якості, прибуткові накладні від 29 липня 2016 року №1761, №1762, №1763, №1772, №1765, від 28 липня 2016 року №1906.

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром платежів по контрагенту.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (z0168-95) та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (накладні-вимоги, бухгалтерська довідка про оприбуткування ТМЦ).

В підтвердження провадження господарської діяльності, позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані, а судами попередніх інстанцій досліджені штатний розпис по підприємству на липень 2016 року, згідно якого кількість штатних одиниць складає 109, договір від 20 вересня 2015 року суборенди нежитлового приміщення - цеху металевих конструкцій, загальною площею 4569,5 кв.м, укладений на 2 роки, з актами приймання-передачі приміщення, протоколами узгодження ціни; договір від 01 грудня 2015 року суборенди нежитлового приміщення - приміщень складу №10, загальною площею 727,0 кв.м, укладений на 2 роки, з актами приймання-передачі приміщення, протоколами узгодження ціни; договір на перевезення вантажів №187 від 29 червня 2016 року з протоколом узгодження ціни послуг, заявкою, актом надання послуг; договір оренди обладнання та устаткування від 01 липня 2015 року, з переліком обладнання, актом приймання-передачі обладнання; платіжні доручення.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентом позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Реальність операцій з поставки товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних (джерел) вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 804/2130/17 залишити без змін.