822/2476/16 Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) вимог - 26.02.2019 Прийняття

07 грудня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2016 року №0007061701/166, №0007101701/167 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 02 лютого 2016 року №Ф-0003581701/3/17-01, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 березня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, частково задоволений адміністративний позов Підприємця, скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003581701/3/17-01 від 02 лютого 2016 року і податкове повідомлення - рішення №0007061701/166 від 22 лютого 2016 року, визнавши їх протиправними. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом для визначення витрат Підприємцем в 2013 - 2014 роках є фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 119791,91 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29947,98 грн та відсутності підстав для донарахування ЄСВ шляхом формування вимоги.

19 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

19 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Підприємцем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

02 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/32062/18 передані до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/32062/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №822/2476/16 з Хмельницького окружного адміністративного суду.

16 березня 2018 року справа №822/2476/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у січні 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року результати якої викладені в акті перевірки від 02 лютого 2016 року №278/22-25-17-01/3143211402 (далі - акт перевірки).

22 лютого 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №0007061701/166, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 119791 грн 91 коп. за порушення пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29947 грн 98 коп., які застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в редакції на момент спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідач у акті перевірки та впродовж усього розгляду справи вважає, що Підприємець віднесла до валових витрат вартість, що не підтверджується первинними документами, а також не належно вела облік доходів і витрат у книзі обліку доходів і витрат фізичних осіб підприємців. Склад податкових правопорушень позивача в розрізі його контрагентів відповідач доводить посиланням на таке.

Податковий орган вважає, що позивач фактично не здійснювала господарських операцій з оренди транспортних засобів у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та суміжних витрат, пов'язаних з використанням транспортних засобів, через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг, а лише документально це оформляла, що в свою чергу повинно свідчити про штучне формування витрат за 2013-2014 роки.

Контролюючий орган вказує на те, що позивач фактично не здійснювала господарських операцій по наданню послуг з перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", оскільки відсутні письмові договори про повну матеріальну відповідальність водіїв/експедиторів та не надано документів, що засвідчили б факт виїзду особисто нею на місце завантаження та розвантаження вантажів, приймання та здачу вантажів.

За позицією податкового органу позивач фактично не користувалася послугами наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Транс", а саме "супровід документообігу", оскільки відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою та організацією, не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу витрат.

Позивач за висновком податкового органу фактично не користувалася послугами наданими Товариством з обмеженою відповідальністю ОВ АК "Крило вашого захисту", а саме консультаційними послугами по документообігу з підприємницької діяльності згідно усної домовленості, оскільки відсутнє документальне підтвердження фактичного надання послуг, зокрема щодо їх характеру та обсягу, яким чином надавалися, доцільність їх надання та звіту про надання таких послуг, що в свою чергу повинно свідчити про штучне формування витрат за 2013-2014 роки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом перевірки податкового органу були оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур, акти приймання - передачі, акти виконаних робіт, акти на списання ПММ, виписки по рахунках в банку, книга обліку доходів і витрат на підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами позивача - Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС", Товариством з обмеженою відповідальністю аутсорсингова компанія "Крило Вашого захисту".

Досліджуючи взаємовідносини позивача з його контрагентами суди попередніх інстанцій дослідили здійснення ними господарської діяльності в межах видів діяльності за кодами КВЕД відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також судами встановлено, що за договором оренди вантажних авто від 01 липня 2013 року, Орендодавець (ФОП ОСОБА_2) надає Орендарю (ФОП ОСОБА_1) спеціалізований вантажний автомобільний транспорт, що належить Орендодавцю на правах власності, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, за умовами якого транспортні засоби (ТЗ), закріплюються за Орендарем на правах щоденної оперативної оренди, надаються в оренду з фаховими екіпажами, спростовує доводи податкового органу про відсутність у цього контрагента позивача автомобілів, які він міг здати в оренду Позивачу.

Судами встановлено укладення та виконання позивачем, як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", як замовником договору перевезення вантажу №425-ТР від 22 липня 2013 року, на виконання умов якого здійснено перевезення вантажів та надання послуг із транспортного експедирування.

Реальність виконання господарських операцій за взаємовідносинами з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" та їх належного виконання встановлено шляхом дослідження договору купівлі-продажу скрапленого газу від 21 серпня 2013 року, договору купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 06 травня 2014 року, видаткових накладних, актів приймання-передачі продукції, актів приймання-передачі послуг, рахунків-фактури, актів здачі прийняття робіт, актів виконаних робіт, актів списання паливно-мастильних матеріалів, податкових накладних, рахунків, актів списання ТМЦ, актів надання послуг, виписок по рахунку.

Досліджуючи виконання договору від 01 вересня 2013 року, предметом якого є отримання позивачем послуг, пов'язаних з документальним супроводом фінансово-господарської діяльності від Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Транс", як виконавця, в межах якого позивачем отримані послуги подачі звітності та своєчасним забезпеченням Замовника господарською документацією на основі наданої ним інформації, що підтверджується актами надання послуг та звітами, розшифровками до них, виписками по рахунку.

За договором від 30 червня 2014 року, позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю АК "Крило ва"шого захисту" отримано послуги, пов'язані з питаннями фінансово-господарської діяльності за плату з дотриманням законодавчих термінів подачі звітності та своєчасним забезпеченням Замовника обліковими даними на основі наданої ним інформації, що підтверджується рахунками - фактурами, актами-звітами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунках-фактурах та звітами розшифровки до вказаних актів, виписками по рахунку.

Оцінюючи доводи податкового органу суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів недійсності правочинів укладених Позивачем з його контрагентами в розумінні параграфу 2 глави 16 розділу 4 Цивільного кодексу України (435-15) .

Оцінюючи правопорушення щодо обліку доходів і витрат та інших показників пов'язаних з оподаткуванням суб'єкта підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 1, частини 1 статті 8, частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який зумовив серед іншого висновок про те, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, які в свою чергу мають бути пов'язані з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Оцінюючи формування позивачем витрат, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 138 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про дотримання позивачем положень пункту 138.2 цієї статті за яким витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього кодексу, за яким не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку та дійшли висновку про те, що наявність у позивача первинних документів на підставі яких сформовані витрати по факту реального здійснення господарських операцій доводить дотримання позивачем норм пунктів 177.1 та 172.2 статті 177 Податкового кодексу України покладених податковим органом в основу прийняття податкового повідомлення - рішення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем послуг та їх зв'язок з отриманим доходом при здійсненні ним господарської діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, витрат по факту придбання послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування ним штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийнятою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ).

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз Преамбули, пунктів 4, 5 частини 1 статті 4, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, за результатами якого з урахуванням встановлених обставин в цій адміністративній справі визнали неприйнятними висновок податкового органу про заниження позивачем з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року доходу і відповідно суми внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 112008,07 гривень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.