Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 28.09.2010 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 08.12.2010 року

у справі № 32/256-10

господарського суду Дніпропетровської обалсті

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до Дніпропетровського районного

комунального підприємства побутового

обслуговування населення "Промінь"

про визнання договору таким, що діє

та внесення змін до договору

з а участю представників:

позивача – ОСОБА_1

відповідача – не з"явились

У вересні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського районного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Промінь" про визнання договору таким, що діє та внесення змін до договору оренди № 01/08 від 01.02.2010 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 року (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Павловський П.П., Чус О.В., Швець В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування вказаними судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої й апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2008 року між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендодавець (Дніпропетровське районне комунальне підприємство побутового обслуговування населення "Промінь") передав, а орендар (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) прийняв в строкове платне користування до 07.09.2009 року нежитлове приміщення, загальною площею 12,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Підгороднє, вул. Центральна, 24.

Після закінчення дії вказаного договору, 07.10.2009 року між Дніпропетровським районним комунальним підприємством побутового обслуговування населення "Промінь" (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 01/08 про оренду цього ж приміщення.

01.02.2010 року сторонами підписано додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди, якою продовжено строк його дії до 01.01.2013 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору таким, що діє та внесення змін до договору оренди № 01/08 від 01.02.2010 року, укладеного між сторонами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на відмову відповідача від цього договору та пропозицію останнього у строк до 10.08.2010 р. укласти новий договір, а тому, з метою запобігання порушення в майбутньому прав орендаря, позивач звернувся з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що дія договору оренди № 01/08 від 07.10.2009 року продовжується.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

В силу статті 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальний порядок внесення змін до договору передбачений в статтях 651, 652 ЦК України, за приписами яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

До даних правовідносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 2 статті 26 цього ж Закону закінчення строку, на який договір був укладений, є підставою припинення договору оренди.

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відтак, правомірними є висновки місцевого та апеляційного господарського суду про те, що за погодженням сторін строк дії договору змінювався та продовжений до 01.01.2013 року (з врахуванням додаткової угоди).

З аналізу норм статті 173 Господарського кодексу України та статтей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язання, як правовідношення сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників. Припинення зобов’язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем приміщенням, отриманим в оренду за спірним договором.

Виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій фактів щодо продовження строку дії вказаного вище договору до 01.01.2013 року, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровської області і Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року у справі № 32/256-10 залишити без змін.