21-770во06 Про визнання незаконним рішення про визначення коду товару - Текст документа

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ-К" (далі - Товариство) справу за позовом Товариства до Київської регіональної митниці (далі - Митниця) про визнання незаконним рішення про визначення коду товару,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним рішення відділу номенклатури Митниці від 7 вересня 2004 року № КТ-100-376804. Під час розгляду справи воно уточнило позовні вимоги, а саме просило визнати оспорюване рішення незаконним у частині визначення коду товару № 26 (пилосос марки "KARCHER", модель NT 9931, пересувний на колесах, трифазний, напругою 400 В, потужністю 4000 Вт, постачальник - "Alfred-Karcher GmbH&Co", Німеччина) відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) - 8509101000.

Позивач послався на те, що заявив до митного оформлення імпортований товар (вищезгаданий пилосос), який був закуплений ним згідно з контрактом від 1 березня 2002 року № 1-К/2002, і подав Митниці вантажну митну декларацію від 6 вересня 2004 року № 100000005/4/412548, в якій зазначив код цього товару за УКТЗЕД - 8479899890. Під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури Митниці прийняв рішення від 7 вересня 2004 року № КТ-100-376804, в якому визначив інший код того самого товару за УКТЗЕД - 8509101000.

Товариство вважає, що Митниця порушила чинне законодавство, оскільки безпідставно не погодилась із декларуванням імпортованого ним товару за кодом, зазначеним в експортній митній декларації країни-відправника (Німеччина).

Господарський суд м. Києва рішенням від 27 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2005 року, позов задовольнив.

Рішення суду обгрунтоване тим, що декларування товару позивачем здійснено за кодом, зазначеним в експортній митній декларації країни-відправника (Німеччина), у висновку експерта Київської Торгово-промислової палати від 15 вересня 2003 року № К-4681 та висновку судово-товарознавчої експертизи від 14 квітня 2005 року № 2545, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Вищий адміністративний суд України постановою від 2 червня 2006 року скасував рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, і відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що згідно зі статтями 312, 313 Митного кодексу України (92-15) (далі - МК) визначення коду товару за УКТЗЕД є виключною компетенцією митної служби і що у зв'язку з цим відповідне рішення митного органу не може бути оскаржене в судовому порядку.

У скарзі про перегляд постанови касаційного суду за винятковими обставинами Товариство, посилаючись на неоднакове, порівняно з іншими справами, і неправильне застосування цим судом згаданих статей МК, просить зазначене судове рішення скасувати, позов задовольнити.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Фірма "Альтфатер Київ" до Митниці, ухвалу Вищого господарського суду України від 7 червня 2005 року у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма-Iнтер" до Тернопільської митниці та судові рішення в інших справах, у яких рішення митних органів про визначення коду товару були переглянуті в судовому порядку й одержали належну правову оцінку суду.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та заперечення на них, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в цій справі при визначенні підвідомчості спору судами неправильно застосовано положення процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 6 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" (3018-14) всім суб'єктам правовідносин гарантовано захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним та неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

У частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) зазначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів.

Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

У пункті 17 частини 1 статті 1 МК митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Статтею 313 МК передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян. Згадана норма не вводить обмежень щодо оскарження таких рішень у судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 14 МК та пунктом 1.1 Примірного положення про регіональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25 липня 2003 року № 500, ця митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, який у межах своєї компетенції здійснює митну справу на території закріпленого за ним регіону, зокрема на виконання завдань, покладених на нього пунктом 3.22 зазначеного Положення, веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до УКТЗЕД.

Як випливає з Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (затверджений наказом Державної митної служби України від 1 жовтня 2003 року № 646 (z0996-03) , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2003 року за № 996/8317 (z0996-03) ), що був чинним на час прийняття оспорюваного рішення, а також Iнструкції про порядок ведення Реєстру рішень Держмитслужби України про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД (затверджена наказом Державної митної служби України від 21 серпня 2004 року № 612 (v0612342-04) ), відділ номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці є її структурним підрозділом і рішення про визначення коду відповідно до УКТЗЕД для застосування під час митного оформлення товару приймає в межах виконання обов'язків, покладених на регіональну митницю.

Таким чином, рішення Митниці про визначення коду ввезеного Товариством товару, який мав застосовуватися під час митного оформлення останнього, породжує для позивача певні правові наслідки і є обов'язковим для нього, тобто являє собою правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень і може бути оскаржене до суду.

Оскільки на час розгляду позову Товариства до Митниці в Господарському суді м. Києва, апеляційної скарги - у Київському апеляційному господарському суді та касаційної скарги - у Вищому адміністративному суді України оскарження правових актів індивідуальної дії було передбачене статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та статтею 17 КАС, суд касаційної інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні цього позову з посиланням на те, що викладені в ньому вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку.

З урахуванням викладеного скарга підлягає задоволенню, рішення суду касаційної інстанції про непідсудність спору судам - скасуванню як постановлене з порушенням норм процесуального закону, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню в силі як помилково скасовані.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ-К" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2006 року скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 27 травня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2005 року залишити в силі.